Римо-кат.: Понеділок V тижня Великодня
Греко-кат.: ап. Симона Зилота
Римо-католицький календар
Понеділок V тижня Великодня
Перше читання
Ді 14, 5-18
Читання з Діянь Апостолів
Коли Павло і Варнава довідалися в Іконії, що погани і юдеї разом з їхньою старшиною кинулися, щоб їм заподіяти зневагу та їх каменувати, вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські: Лістру та Дербу й околицю, і там звіщали Євангеліє.
У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися, сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити.
Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас». І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові. І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву.
Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи: «Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них, який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!»
Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 115(114), 1-2. 3-4. 15-16 (П.: пор. 1)
Не нам дай славу, а імені Твому
або: Алілуя
Не нам, о Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу, *
заради милости Твоєї і Твоєї правди.
Чому б народи мали говорити: *
«Де ж Він, той Бог їхній?»
Наш Бог на небі, *
усе, що захотів, створив Він.
Божища їхні – то золото й срібло, *
діло рук людських.
Благословенні будете Господом, *
що створив небо і землю.
Небо, – небо Господнє, *
а землю Він дав синам людським.
Спів перед Євангелієм
Йн 14, 26
Алілуя, алілуя, алілуя
Святий Дух навчить вас усього;
все нагадає, що Я сказав вам.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Йн 14, 21-26
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Ісус сказав до своїх учнів:
«Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той Мене любить. Хто ж Мене любить, того мій Отець полюбить, і Я того полюблю і йому об’явлю себе».
Юда ж – не Іскаріотський – мовить Йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам Ти себе об’явиш?»
Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось Мене любить, то й слово моє берегтиме й злюбить його мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло. А хто Мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав Мене.
Це мовив Я до вас, коли з вами перебував. А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, Той навчить вас усього і все вам нагадає, що Я сказав вам».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
ап. Симона Зилота
Ап. – Ді. 30 зач.; 12, 12-17
12. Цілком свідомий, він пішов у дім Марії, Матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися. 13. Як він постукав у хвіртку брами, вийшла послухати дівчина, на ім’я Рода; 14. і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, а вбігши, сповістила, що Петро стоїть при брамі. 15. Ті їй сказали: «Ти збожеволіла!» Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали: «То його ангел.» 16. А Петро далі стукав. І відчинили і, побачивши його, нестямилися. 17. Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і мовив: «Оповістіть це Яковові і братам.» І, вийшовши, пішов у друге місце.
Єв. – Йо. 32 зач.; 8, 42-51
42. А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене. 43. Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні. 44. Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. 45. Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите. 46. Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите? 47. Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.» 48. Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» 49. Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж – зневажаєте мене. 50. Слави для себе я не шукаю. Є – хто шукає і судить. 51. Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»
Ап.: Ап. – 1 Кор. 131 зач.; 4, 9-16.
9. Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж – міцні; ви славні, ми ж без чести. 11. До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось. 12. Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; 13. нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі. 14. Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі. 16. Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.
Єв. – Мт. 56 зач.; 13, 54-58.
54. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? 55. Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? 56.І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?” 57. І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.” 58. І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.
фінансово.
Щиро дякуємо!
