Сьогодні, 9 червня, Римо-Католицька Церква згадує св. Єфрема Сирійця – Отця та Вчителя Церкви.
Св. Єфрем Сирієць народився бл. 306 р. в Нізібіі, що у Месопотамії (Сирія); помер в Едесі (Ірак), 9 червня 373 р.; оголошений Вчителем Церкви у 1920 р. Папою Бенедиктом XV; його день раніше відзначався 18 червня та 1 лютого.
Єфрем все своє життя провів у рідній Месопотамії (Сирія). Довго вважалося, що він був сином поганського жерця, але зараз вважають, що його батьки були християни. Отримав хрещення у віці вісімнадцяти років, служив під керівництвом святого Якова Нізібійського, став на чолі школи, ним заснованої, і, можливо, супроводжував св.. Якова на Соборі в Нікеї в 325 р.
Сирійські джерела приписують звільнення Нізібіі від персів у 350 р. його молитвам, а коли у 363 р. Нізібія при імператорі Йовіані перейшла до персів, св. Єфрем поселився у печері біля Едеси на римській території. В Едесі (Урфа іракською мовою), де знаходилася знаменита богословська школа, він написав більшість своїх творів.
Переказ свідчить, що він відвідав святого Василя в Кесарії в 370 р., а повертаючись, допомагав пом'якшувати наслідки голодної зими 372-73 рр.., роздаючи їжу і гроші нужденним і допомагаючи бідним (одна з турбот диякона).
З усіх творів св. Єфрема насамперед виділяються його гімни та віршовані проповіді, призначені для читання вголос. Гімни створювалися для співу в народі, вони були повчального характеру, і часто були спрямовані проти різних єресей, які тоді поширювались. Величезна заслуга св. Єфрема полягає в тому, що він поширив гімни серед народу. Особливо варто відзначити його Нізібійські гімни та пісні на пори року. Твори, які приписують св. Єфрему, досі широко використовуються в сирійських церквах, а слава про нього поширилася в грекомовному світі ще до його смерті.
Він написав тлумачення на велику кількість книг Біблії, і власний «Заповіт», до якого, можливо, були зроблені вставки іншими, більш пізніми авторами. Він спростовував єресі, особливо аріанську і гностичні, і написав на цю тему «Останній Суд».
Всі роботи святого Єфрема написані у піднесеному, урочистому стилі, сповнені образності: навіть будучи богословом, він писав як поет. Св. Єфрем завжди вважався Великим Вчителем сирійських церков, а безліч його праць здавна були перекладені на грецьку, вірменську та латину.
Єфрем присвятив себе Богоматері. Його часто наводять як приклад, говорячи про непорочне зачаття Пріснодіви, завдяки його абсолютній переконаності в безгрішності Марії.
Його називають «арфою Святого Духа,» а також Вчителем Церкви, як єдиного сирійця, який удостоївся такої честі. Його особливо шанують у Східній Церкві.
В іконописі святий Єфрем зображується як відлюдник, який сидить на колоні. Над ним на небесах можуть бути вогненні стовпи. Його також іноді зображують у печері з книгою, з хрестом біля брів, що вказує вгору, або з очима, спрямованими вгору, наповнені сльозами.
За матеріалами: Terra Mariana
фінансово.
Щиро дякуємо!
