Римо-кат.: Середа ХІІ звичайного тижня
Греко-кат.: Кирила, архиєп. Олександрійського
Римо-католицький календар
Середа ХІІ звичайного тижня
Перше читання
Бут 15, 1-12. 17-18
Читання з Книги Буття
Господь так промовив до Аврама у видінні: «Не бійсь, Авраме; Я тобі щит. Твоя нагорода буде вельми велика».
Аврам же відповів: «Владико Господи, що даси мені? Я ходжу бездітним, і господарем дому мого стане Елієзер з Дамаску». Далі сказав Аврам: «Ось Ти не дав мені потомства і хтось зо слуг мого дому стане моїм спадкоємцем».
Тож знову слово Господнє було до нього: «Не він буде твоїм спадкоємцем, а те, що вийде з твого лона, буде твоїм спадкоємцем». І вивів він його надвір і мовив: «Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити!» І сказав до нього: «Таке буде твоє потомство». І повірив (Аврам) Господеві, й Він зарахував йому те за праведність.
Потім сказав Господь до нього: «Я – Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі оцю землю в посідання».
Він же відповів: «Владико Господи, по чому я знатиму, що я її посяду»? Тоді сказав Господь до нього: «Візьми Мені трилітню ялівку і трилітню козу і трилітнього козла і горлицю та голубеня». Появив він Йому все те, порозтинав надвоє і поклав кожну половину навпроти другої, а птиць не розтяв. Злетілись хижі птахи на ті трупи, але Аврам прогнав їх. Коли ж заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього.
Тим часом зайшло сонце і стало дуже темно; аж ось димуюче вогнище і світич полум’яний пройшли між розтятими частинами. Того дня зробив Господь союз з Аврамом, кажучи: «Твоєму птомству Я даю цю землю від ріки Єгипетської до Великої ріки, ріки Ефрату».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 105(104), 1-2. 3-4. 6-7. 8-9 (П.: пор.8а)
Бог пам’ятає, що заповідав нам
Хваліте Господа, взивайте Його ім’я, *
звіщайте між народами Його учинки.
Співайте Йому, псалми Йому співайте, *
розповідайте про всі Його діла чудесні.
Хвалітеся Його святим ім’ям, *
хай радується серце тих, що Господа шукають.
Шукайте Господа і Його силу, *
шукайте Його обличчя завжди.
Потомки Авраама, слуги Його, *
діти Якова, Його вибранці!
Він Господь, Бог наш; *
суди Його – на всю землю.
Він вічно пам’ятає про союз Свій, *
слово, що заповідав на тисячу родів,
союз, що уклав з Авраамом, *
і Свою клятву Ісаакові.
Спів перед Євангелієм
Йн 15, 4. 5б
Алілуя, алілуя, алілуя
Перебувайте у Мені – а Я у вас.
Хто перебуває в Мені, а Я в ньому,
– той плід приносить щедро.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мт 7, 15-20
+ Слова Євангелія від святого Матея
«Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих.
Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають. За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх».
Cлово Господнє
Греко-католицький календар:
Кирила, архиєп. Олександрійського
Ап. – Рим. 87 зач.; 4, 13-25.
13. Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, – 14. бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости: 15. закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу. 16. Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім, 17. як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед тим, в кого він увірував, – перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.» 18. Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!» 19. Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло – було ж йому яких сто років – і на завмерле лоно Сари. 20. Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж – скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові, 21. зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати. 22. Тому і пораховано йому це за оправдання. 23. І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому, 24. але й про нас, яким віра порахується, – нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, 25. що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.
Єв. – Мт. 23 зач.; 7, 21-23.
21. Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, 22. Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? 23. І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!
фінансово.
Щиро дякуємо!
