Кого Бог обрав для спасіння

Роздуми над Божим Словом на ХХ Звичайну Неділю, рік А

Читання сьогоднішньої неділі мають одну тему: вибраність для спасіння ізрáїльського народу і язичницьких народів.

В першому читанні пророк Ісая відкриває своїм слухачам революційну, як на той час, думку: Господь призиває до єдності із собою не лише ізрáїльський народ, але і людей з інших народів. Треба зауважити, що єврейський народ завжди  вважав себе вибраним народом, а укладений Господом Богом Союз ставив його у виняткову позицію відносно інших, язичницьких народів. Для євреїв чужинець є нечистим і не може наблизитися до Господа Бога Ізрáїля. Ісая ж в пророцькій мові дещо відкриває таємницю Божого плану щодо прагнення Бога притягнути до себе всі народи та що ізраїльський народ повинен в цьому плані виконати певну місію.

Цю тему з іншої сторони розкриває св. Апостол Павло в Посланні до римлян. Він вбачає відкинення ізрáльського народу внаслідок не розпізнання в Ісусі Христі істинного Месії й Сина Божого лише тимчасовим, яке зрештою було використане Божим Провидінням для того, щоб Блага Вість була проголошена не тільки серед ізраїльтян, але і серед язичників (див. Рим 11, 15; Діяння 11, 18).

В Євангелії ж Господь Ісус пояснює жінці чому Він не спішить виконати її благання: «Я посланий лише до загиблих овець з дому Ізрáїля» (Мт 15, 24). Ці слова остаточно підтверджують нам, що Господь Бог не тільки не відкидає ізрáїльського народу внаслідок не розпізнання приходу Месії, але залишається вірним цьому народу — адже «Боже покликання та дари — безповоротні» (Рим 11, 29). Непослух же єврейського народу Богові парадоксальним чином Господь використовує для спасіння всіх народів (див. Рим 11, 32). Кожному народові Господь хоче виявити своє милосердя: «Бо як ви колись не корилися Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і вони нині не покорилися задля милосердя над вами, щоб тепер і вони самі були помилувані» (Рим 11, 30-31).

Без Божого милосердя і благодаті, яку нам Бог дарував в Ісусі Христі, ані єврейський народ, ані язичники не спаслись би. Без цього ж Божого милосердя не було б жодного святого в небі й небо було б закрите для кожної людини. Господь же у своєму великому милосерді помилував усіх нас.

Отже, дивлячись на чиєсь падіння, ми не повинні тішитися, що стоїмо. Ми повинні роздумувати над великим Божим милосердям, яке і нас помилувало, очистивши від гріхів, і може вилити щедрий дощ Божих милостей на душу, що впала в гріх, щоб її від них очистити і поєднати з Собою.