Залежність від матеріального — перешкода для Небесного Царства

Роздуми до Слова Божого на вівторок ХХ звичайного тижня

«Трудно багатому ввійти в Небесне Царство» (Мт 19, 23)

Ісус говорить, що багатство може бути перешкодою для входу в Царство Боже. Напевно йдеться не стільки про те, що ти маєш, але те, як ти це маєш. Можна бути вбогим духом, маючи великий маєток і навпаки, можна бути багатим, не маючи за душею ні гроша. Тобто, перешкодою на дорозі до Царства Божого є наша залежність від матеріального в цьому житті.

Кожен, напевно, мав такі моменти в своєму житті, коли справді відчував брак грошей або матеріального забезпечення. Що ми відчували в такі моменти? Відчуття пригноблення, смуток, депресію? Чи вміли ми бути задоволеними тим, що маємо? Або мене відразу непокоїть, що приятель, подруга має цю річ, а я ще ні? І загальне питання: моя радість життя залежить від того, що я маю, чи від того, що я довіряю Господу? Кожен повинен відповісти на це питання сам для себе. Ми справді не можемо служити двом панам, – мамоні і Господу, – одночасно (Мт 6, 24). Якщо ми в своєму житті занадто покладаємось на матеріальні блага, то, відповідно, будемо менше довіряти Богові. Тому, якщо хтось все своє життя поклав на те, щоб щось здобути, то не може довіритися Богові, в його серці просто не буде місця для Бога.

Про правильне ставлення до матеріальних речей пише св. Апостол Павло: «Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо. А маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені» (1 Фес 6, 7-8). І далі застерігає: «А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель. Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі вдавшися, від віри відбились і прошили себе численними болями» (1Тим 6, 9-10).

Матеріальні речі повинні служити людині, а не людина цим речам. Спокуса хтивості, подібно до інших спокус дуже хитра, вона підсуває нам думку, що, придбавши цю річ, ми щось осягнемо: більшу самоповагу, більшу незалежність від інших, більшу владу. Врешті ми вже хочетмо її мати, але тоді це вже не ми нею володіємо, а ця річ заволоділа нашим серцем і ми їй підпорядковуємося. Проте матеріальне в жодний спосіб не може заспокоїти наших духовних потреб, таких як самоповага, відчуття безпеки. Це ілюзія, яку нам підсуває хтивість. Піддаючись цій ілюзії, людина діє згідно слів апостола Павла: «А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель» (1 Тим 6, 9).

На жаль, більшість людей мимоволі ставить матеріальні цінності вище за духовні (духовні, себто, ті, про які пише св. Павло: «шукай праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности» (1Тим 6, 11)).

Щоб бути незалежним від матеріального, ми не мусимо викидати своїх дорогих речей з вікна на вулицю, а мусимо їх поставити на відповідне місце в нашому серці. Мало позбутися речей, для того щоб позбутися прив’язаності до них. Я можу нічого не мати, але бути прив’язаним до омріяної речі. Тому мусимо наповнити своє серце Богом, а це можливо лише Тому, Кому «все можливе» (Мт 19, 26)…