21 жовтня 2025 року в Люблінському католицькому університеті відбувся захист докторської праці з історії Церкви, присвяченої єпископу Яну Ольшанському — Апостолові Поділля.
Саме таку назву — «Apostolus Podoliae» — мала докторська праця, яку написав молодий перспективний науковець Владислав Рожков, сам хмельничанин походженням, виходець із Кам’янець-Подільської дієцезії. Закінчивши навчання у середній школі, він вирішив здобувати вищу освіту за кордоном; а як католик, обрав Люблінський університет. Владислав продовжує навчання, студіюючи канонічне право, щоби потім захистити також ступінь із канонправа.
Вибір постаті єпископа Яна вочевидь не є випадковим для докторської праці подолянина. Але більше того: Владислав є членом беатифікаційної комісії, яка працює над процесом святої пам’яті подільського єпископа, відновлювача Церкви. В комісії Владислав Рожков відповідає за історичну частину підготовки матеріалів, працюючи паралельно з богословською частиною комісії.
Маючи добрий збір документів та свідчень, він написав велику роботу (близько 600 сторінок), виклавши життя і досвід єпископа Ольшанського. А тепер ця праця захищена як докторат.
«Єпископ Ян зібрав так багато людей!»
Коментуючи для CREDO захист, що відбувся на минулому тижні, учасник цієї небуденної події — о.Віталій Слободян СР (який, до слова, свого часу теж захищався в КУЛі, досліджуючи пасторальне богослов’я на Поділлі) — насамперед висловив здивування: «Єпископ Ян зібрав дуже, ДУЖЕ багато людей!»
Загалом беручи, захист наукової праці — це подія, важлива для самого докторанта, його дієцезії, його рідних та друзів, але навряд чи аж така урочистість для самого університету, де захистів іноді буває по три на день. Однак на це слухання подали заявки участі понад 100 чоловік, участь у ньому взяли четверо єпископів, а відкривав цей захист особисто ректор КУЛ о.проф. Мирослав Каліновський.
Зокрема, особисту участь у слуханні цього захисту взяли єпископ Леон Дубравський — наступник єпископа Ольшанського на Подільській кафедрі, нині єпископ-емерит, та помічник нинішнього ординарія — єпископ Радослав Змітрович; прибув ординарій Харківсько-Запорізький Павло Гончарук — який навчався в семінарії Кам’янець-Подільської дієцезії, сам подолянин походженням. Завдяки онлайн-підключенню взяли участь у захисті нинішній ординарій Кам’янець-Подільський єпископ Едуард Кава та єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло — той, кому єпископ Ольшанський свого часу довірив свою парафію в Маниківцях, коли Церква покликала його на єпископство. Приїхав особисто взяти участь у захисті праці про єпископа Ольшанського його колишній незмінний секретар і канцлер відновленої Кам’янець-Подільської дієцезії — єпископ Кшиштоф Худзьо, нині єпископ-помічник Перемишльський. Онлайн єднався з присутніми на захисті колишній ректор Подільської семінарії о.Ян Слєповронський, багаторічний проректор о.Єжи Курцек та численні священники, пов’язані з Поділлям та єпископом Ольшанським.
«Єпископ Ян збирає надалі людей навколо себе — чи то краще сказати, навколо Бога, бо це для нього було важливе», — підсумував о.Віталій.
Захист із… Євхаристією
Небуденним було також і те, що цей захист докторату розпочався Святою Месою — що не є звичним для університету (де захищаються багато людей). Однак цього разу все почалося з Євхаристії, відслуженої в університетському храмі. Очолив богослужіння єпископ Леон Дубравський; йому співслужив і виголосив проповідь єпископ Павло Гончарук.
Сам захист відбувся у великій залі, що здивувало керівництво університету. Зазвичай для такої події потрібна маленька аудиторія — докторант, комісія, охочі учасники. Але тут приїхало стільки людей, пов’язаних із єпископом Ольшанським, та ще й стільки єпископів — загалом коли щонайбільше два єпископи приходять на захист, то для університет у це вже непересічна подія! Цей факт відзначив у своєму вступному слові ректор університету о. проф.Каліновський. А тут єпископів фактично було шестеро! Навіть на тлі того, що КУЛ у цей самий час проводив міжнародну зустріч зі співпраці між університетами, захист праці про Апостола Поділля став видатним днем.
Окрім гостей з України, у залі захисту були також представники «Lux Vitae» — благодійної організації з осередком у Любліні, яка надає різноманітну благодійну допомогу потребуючим в Україні. Зокрема, саме завдяки вагомому внескові «Lux Vitae» змогла постати ця дисертація.
«Він навчив мене молитися Розарій»
— Я дуже радий, що відбувся захист докторату на тему єпископа Ольшанського, якого я мав можливість пізнати ще в 1991 році, — сказав для CREDO єпископ Ян Собіло. — Я був священником Люблінської дієцезії і прийшов служити до Маниківців, коли о.Яна забрали до Кам’янця на єпископа. Ми зустрічалися дуже часто, бо в Маниківцях тривало будівництво храму, яке він розпочав. Я провів там два роки, а потім сам отримав декрет на єпископство — і ми з ним їздили з Кам’янця до Запоріжжя. Тоді єпископ мене навчив цілу дорогу молитися Розарій. Скільки годин ми їхали до Запоріжжя, стільки тривала молитва. Закінчували всі частини Розарію, всі літанії, і знову починали. І я побачив, яку величезну силу можна отримати, молячись Розарій.
Перебуваючи на Поділлі — в Маниківцях чи в районі, у Деражні, чи в Хмельницькому, в обласному центрі, я бачив, як усі гарно ставилися до єпископа Яна. Одна пані в райраді навіть згадувала: «Скільки ж ми крові попсували єпископу!» Вона згадувала часи, коли комуністична держава переслідувала католицьких священників, щоб не катехизували дітей і молодь. Викликали їх до уповноважених з релігії, залякували… «Ми так із нього знущалися, бо був наказ ‘згори’! А він, ставши єпископом, приїхав до нас, наче рідний брат, не згадував нічого неприємного».
Це свята людина. Кого би я не зустрів — чи в Маниківцях, де він прожив 32 роки, чи в області, — всі казали: це свята людина. Я, справді, коли згадую зустрічі з ним, дивуюся: скільки терпеливості, добра, любові і покори мав єпископ Ян!… Хотів би я бути хоч трішки до нього подібним. Я щодня молюся за його беатифікацію. Маю свій список кандидатів на вівтар, і серед них є єпископ Ян Ольшанський. Прошу в нього, щоб уподібнював мене до себе серцем — бо серце його було воістину серцем Доброго Пастиря, який не жалів себе, а жив для людей і для Бога. Покора і мудрість були в нього на першому місці.
Фото: Mieczysław Ryba
фінансово.
Щиро дякуємо!
