Греко-католицький календар
Влкмч. Микити
По воздв.: Ап. – 1 Кор. 125 зач.; 1, 26-29.
26. Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних; 27. але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, – 28. і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, 29. щоб жадне тіло не величалося перед Богом.
Єв. – Йо. 30 зач.; 8, 21-30
21. А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.» 22. Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб'є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?» 23. І далі ще казав їм: «Ви здолу, я – згори. Ви з цього світу, я – не з цього світу. 24. Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я – Сущий, помрете у ваших гріхах.» 25. Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам. 26. Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.» 27. А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив. 28. Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю, 29. і що той, хто послав мене, – зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.» 30. І коли говорив так, численні увірували в нього.
Ап. – 1 Кор. 130 зач.; 4, 1-8.
1. Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих. 2. Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний. 3. Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу. 4. Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить – це Господь. 5. Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога. 6. А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса – заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого. 7. Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав? 8. Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!
Мт. 93 зач.; 23, 1-12.
1. Тоді Ісус промовив до народу й до своїх учнів: 2. “На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. 3. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять. 4. В'яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть. 5. Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери й побільшують свої китиці. 6. Люблять перші місця на бенкетах і перші сидження в синагогах 7. та вітання на майданах многолюдних, щоб люди звали їх: Учителю! 8. Ви ж не давайте себе звати: Учителю, – один бо ваш Учитель, ви ж усі брати. 9. Та й отця собі теж не йменуйте на землі: один бо у вас Отець – той, що на небі. 10. Ані наставниками не звіться, один бо ваш Наставник –Христос. 11. Найбільший з вас буде вам слугою. 12. Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений.
фінансово.
Щиро дякуємо!
