Обмови, або коли жертва перетворюється на кривдника

Роздуми до Слова Божого на ХХІІІ неділю звичайну, рік А

А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. (Мт 18, 15)

Господь Ісус закликає нас до того, щоб у випадку непорозумінь, які виникають в стосунках між людьми, ми намагалися вирішувати ці справи, як кажуть «в чотири очі». Натомість найчастіше, людина, що почуває себе ображеною не говорить про це винуватцю, але намагається «вирішувати» цю проблему через обмову і осуд в розмові з іншими людьми. Мотиви можуть бути різними, але найчастіше людині, що звинувачує свого кривдника, за спиною в нього, така позиція вигідна: я жертва – пожалійте мене. Така постава скриває в собі брак пробачення а також бажання помсти. Після осуду за спиною винуватця конфлікту я можу дати волю своїй гордині, яка була ображена в конфлікті, можу насолоджуватися критичними зауваженнями зі сторони своїх співбесідників щодо негідності мого «кривдника». Однак, непомітно для себе я сам стаю кривдником цієї людини, бо розповсюджую про цю людину думку, яка не завжди є об’єктивною, бо я дивлюсь на неї через призму почуття образи.

Навіть, якщо я на сто відсотків правий, а інша людина дійсно серйозно згрішила проти мене, Господь закликає все ж таки з огляду на спасіння душі кривдника, звернути йому на це увагу.

В своїх вчинках, як християни, ми повинні керуватись передусім не почуттям образи або страху, але любов’ю до душі, бажати спасіння душі іншої людини завжди, навіть якщо це мій кривдник.

Згадаймо приклад бл. Йоана Павла ІІ, який після замаху на його життя, відразу після свого одужання йде у в’язницю до Алі Агджі, який стріляв в нього. Всі, які спостерігали за розмовою Святішого Отця зі своїм нападником, розуміли, що йому важливе передусім про спасіння душі цього чоловіка.