Роздуми до Слова Божого на ХХVІІІ звичайну неділю
Слуги зібрали всіх, кого тільки зустріли – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був одягнений у весільну одіж. (пор. Мт 22, 10н).
Гості, як добрі, так злі, перед тим, як прийти на весільну трапезу, постаралися про відповідний весільний одяг. Господар знав прекрасно, які ті, що сідають за стіл. Для нього найважливішим було те, щоб поділитися радістю свого сина.
Безумовно, ця притча – про кожного з нас. Так часто чуємо вислів: «душа хоче до раю, але гріхи не пускають». Однак не в гріхах справа, але в тому, чи дозволяю Богові, щоб одягав мене «шатами Милосердя», чи приходжу до Нього таким, яким я є – щоб міг мене, як марнотратного сина, пригорнути та зодягнути у пробачення.
Паралізує нас та не пускає до Бога пиха досконалості – переконання, що мусимо бути бездоганним перед Богом, щоб до Нього наблизитись. А Бог «любить давати милосердя»…
фінансово.
Щиро дякуємо!
