Вчора, 2 листопада, тисячі прочан з різних куточків світу заповнили залу ім. Папи Павла VI у Ватикані, щоб зустрітися зі Святішим Отцем Бенедиктом XVI на загальній аудієнції. Цього дня Церква відзначала спомин усіх померлих, і саме цій темі Папа присвятив чергову зустріч з вірними.
«Під час сьогоднішньої аудієнції, – сказав Папа, – хочу запропонувати вам кілька простих думок про дійсність смерті, яка для нас, християн, просвітлена Христовим Воскресінням, та відновити нашу віру у вічне життя».
Людина завжди турбувалася про своїх померлих, намагаючись дати їм свого роду друге життя у пам’яті. Парадоксальним, за словами Святішого Отця, є те, що дуже часто те, що вони любили, чого прагнули чи сподівалися, ми відкриваємо, поринаючи у спогади, коли стоїмо перед могилами, які стають немовби вікном у їхній світ.
«Чому це так? Тому що, незважаючи на те, що часто смерть є майже забороненою темою в нашому суспільстві, де існують постійні намагання усунути з наших розумів навіть згадку про неї, вона стосується кожного з нас», – сказав Бенедикт XVI, зазначаючи, що перед цією таємницею всі ми, навіть несвідомо, шукаємо чогось, що спонукуватиме до надії, дасть розраду чи відчинить якісь горизонти. «Дорога смерті, – додав Папа, – є дорогою надії, а тому проходитися нашими цвинтарями, як також читати надгробні написи, означає здійснювати шлях, позначений сподіванням вічності».
Але чому ми боїмося смерті? За словами Святішого Отця, це і страх перед порожнечею, страх вирушити в невідоме. Ми незгідні залишити все те, що доброго і прекрасного здійснили під час свого існування. Вічності вимагає сама природа любові. Боїмося також суду про нашу діяльність, оцінки свого життя.
«Урочистість Всіх Святих та Спомин усіх померлих вірних пригадують нам, що лише той, хто вміє у смерті розпізнати велику надію, той може також прожити життя, відштовхуючись від надії, – сказав Бенедикт XVI. – Як що ж ми зведемо людину виключно до її горизонтального виміру, до того, що можна досвідчити емпірично, саме життя втрачає свій сенс. Людина потребує вічності, а кожна інша надія є для неї надто короткою та надто обмеженою». Існування людини, за словами Папи, можна пояснити лише якщо існує Бог, якщо існує любов, здатна подолати кожне відокремлення, зокрема й те, яке спричинене смертю. «Ми знаємо, – додав він, – що Бог вийшов зі Своєї далечіні та став близьким, увійшов у наше життя й говорить нам: «Я – воскресіння і життя, хто в мене вірує, навіть якщо й умре, то житиме» (Йв 11,25)».
Щоразу, проказуючи молитву «Вірую», ми наново стверджуємо цю істину, сказав наприкінці Святіший Отець, додаючи, що відвідування цвинтарів і молитва за померлих є нагодою відновити свою віру у вічне життя, жити цією великою надією та свідчити її світові. «Саме віра у вічне життя, – сказав Бенедикт XVI, – дає християнинові відвагу дедалі більше любити цю нашу землю та працювати над будуванням майбутнього і над тим, щоб залишити йому справжню й стійку надію».
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
