Паломники зазвичай святкують день Божої Матері з гори Кармель — 16 липня — в дорозі, а відпустові урочистості відбуваються у найближчі вихідні. Цього 2026 року Бердичівський санктуарій приймав прочан у суботу 18 липня під гаслом «З Марією біля Серця Ісуса».
Цьогорічні урочистості в санктуарії Божої Матері Бердичівської привернули особливу увагу медіа з огляду на візит в Україну спеціального посланця Папи Лева XIV, архієпископа Пола Річарда Ґаллаґера.
Вітаючи перші групи, які входили на площу перед храмом уже в сонячний пообідній час, Хранитель санктуарію о.Рафал Мишковський традиційно представляв їх за даними, які подають організаторам паломництва керівники груп. Цього року, коли було знято обмеження на кількість учасників, паломницькі групи виразно збільшилися. Отець Руслан Михалків прийшов на чолі київського паломництва з 53 осіб. Із Коростишева прибули 30 паломників, із яких найстаршому було 74 роки, а наймолодшому — всього 3 рочки. Втім, у групі з санктуарію Божої Матері Фатімської виявився паломник, якому тільки 11 місяців від народження. «Від дієцезіяльного санктуарію до Всеукраїнського», як відзначив о.Рафал, ішли понад 20 паломників зі своїми сестрами-черницями і священником-керівником.
У житомирській групі, що йшла від парафії св.Софії, прибув єпископ Олександр Язловецький. Ця група першою увійшла на площу перед санктуарієм. Її керівник, о.Віталій Безшкурий, прокоментував для CREDO цьогорічне паломництво:
— Паломництво від конкатедрального храму св.Софії триває два дні. Ми вийшли 17 липня, сьогодні прийшли; ночівля в нас відбувається в селі Гвіздава — там теж є кармеліти.
Наше паломництво — найдавніше, починаючи з часів комуністичних переслідувань. Колись напевно паломництва були, але потім занепали. А 1978 року декілька чоловік із Житомира, з нашого храму, тихенько вийшли в паломництво — зрозуміло, що в ті часи без жодних символів, без нічого, — і просто йшли молячись. Відтоді розпочалися паломництва, і цього року вже є 48‑ме паломництво до Матері Божої.
Різні були часи — і пандемія, і війна; наше паломництво цікаве тим, що цього року прийшло 160 чоловік, і серед них — 30 дітей, які приходять до Пресвятої Діви Марії. До Бердичева ми йдемо з різними проханнями і потребами, але найбільша з них — це мир в Україні.
Група «по дорозі збільшується», бо не всі можуть іти цілі два дні. Наприклад, велика спільнота з Києва, від «Карітас-Спес», до нас долучилася сьогодні: це близько 50 людей. Друге житомирське паломництво, яке йде тільки один день і долає понад 50 км, не всім під силу, тому дехто доїжджає до нас і приєднується у Гвіздаві, звідки йти тільки 24 км.
Труд паломництва — це наша жертва для Пресвятої Діви Марії. Не всі люди можуть іти в паломництво, тому ми несемо також їхні інтенції. Головне прохання — про мир, але також у кожного є особисті інтенції; другою важливою, після прохання про мир, є молитва за наших захисників, за тих, хто в полоні, за зниклих безвісти. Дуже багато людей, особливо матерів, звертаються до нас із цими проханнями, і ми, власне, йдемо до Пресвятої Діви, нашої Небесної Покровительки, щоб Вона випрошувала у Бога необхідні благодаті.
Труд паломництва може втомлювати; але надихають учасники. Маленькі діти — вони ще й біжать! Це надихає всіх дорослих іти далі.
Отець Рафал, зачитуючи походження учасників, називав: Україна, Італія, Словаччина. Паломництва хоч і можуть називатися «житомирським» чи «київським», але в них ідуть християни з різних міст і місцевостей: в одній групі можуть бути католики з Рівного, Львова, Коростишева, Шаргорода, Чернігова, Житомина, Пулин, і ще співпрацівники Релігійної місії «Карітас-Спес». Окрім відомих організаторам, зареєстрованих паломницьких груп, ще бувають ті, хто «просто прийшов» — як, до прикладу, «маленьке стадо» (за словами єпископа Віталія Кривицького) з Житомирщини: Соколівка, Романів і Червоні Хатки. Ординарій Києво-Житомирської дієцезії вітав кожну групу після її представлення, молився з паломниками в усіх намірах, які вони принесли в своїх серцях до Матінки Божої, благословляв і окроплював святою водою. Співи, з якими прочани входили на площу св.Йоана Павла ІІ, перепліталися з голосами гурту «Rejoice».
Великою колоною — 207 паломників! — увійшло 34 Францисканське паломництво, в якому традиційно йде єпископ Станіслав Широкорадюк. У складі цієї групи було 12 священників, 5 кліриків і 5 сестер-черниць; вона об’єднала вірних із Шепетівки та Полонного (які є титульними для цієї траси), Гусятина, Конотопа, Славути, Кам’янця-Подільського, Нетішина, Чуднова, Вінниці, з Польщі (Люблін) і Закарпаття, а також — що здивувало Хранителя бердичівського санктуарію — із самого Бердичева.
Одноденне паломництво (четверте з черги) від житомирської парафії св.Йоана з Дуклі прийшло групою в 67 осіб, із п’ятьма богопосвяченими і двома священниками. «Мир і добро! — привітав францисканців Хранитель кармелітського санктуарію. — Нехай цей мир наповнить ваші серця — мир, який випрошує для нас Марія, посеред лихоліття війни». У цій групі йшли вірні з Житомира, Києва, Борисполя. «Щоб ви пам’ятали ці кроки, щоб ви пам’ятали ці молитви, щоб ви пам’ятали ці постанови, які взяли до свого серця», — благословив їх ординарій.
Після привітання і молитви з єпископом паломницькі групи насамперед ідуть вклонитися Матінці Божій у Її кармельській іконі. «Усе, з чим ви йшли цю дорогу, всі ваші радощі, всі свої болі занесіть до Матінки», — заохочував прибулих о.Рафал. «В усіх ваших інтенціях, які ви сюди принесли, і за тривалий, справедливий, довгожданий мир для України молімося разом: Отче наш…» — казав єпископ Віталій. І до його молитви долучалась нова паломницька група, а водночас ті, хто вже прийшов раніше. Молитва росте і шириться.
фінансово.
Щиро дякуємо!
