Церква і прибульці

Марічка: Отче, як Церква ставиться до еволюції, прибульців і життя на інших планетах?

З одного католицького форуму.

Подивіться уважно на цю «ікону». Які емоції вона у вас викликає? Обурення? Гнів? Огиду? Проте якщо цей образ виглядає як насмішка сьогодні, він може бути цілком «канонічним» у майбутньому.

Моя попередня стаття була присвячена фільму «Прибулець Павло». Автори цієї стрічки намагались вустами позаземної істоти довести глядачеві, що релігія – ворог науки і прогресу, і що «існування розумних істот на інших планетах суперечить аврамістичним культам» (так вони називають юдаїзм і християнство). Проте це не так. Якщо окремі священики й віряни сприймають прибульців як невдалий жарт, то у Ватикані скликають наукові конференції щодо можливості існування позаземних живих істот і вплив цієї можливості на Католицьку Церкву.

Антицерковна, й особливо – в недавні часи на «наших» радянських територіях – комуністична пропаганда нав’язувала думку про Церкву як противницю науки. Замовчуючи при цьому те, що спалення Джордано Бруно 1600 року не було пов’язане з його науковими дослідженнями, а процес Галілео Галілея, як 1992 року сказав блаж.Йоан Павло ІІ, був «трагічним взаємним непорозумінням». Нинішній Папа, Бенедикт XVI, як і його попередник, сприяє зближенню науки і релігії.

Так, 2009 року науковці і священики зустрілися на п’ятиденній конференції у Римі, щоб обговорити походження життя і його можливість існування в космосі. Голова з’їзду, директор Ватиканської обсерваторії о.Хосе Ґабріель Фунес (Jose Gabriel Funes), заявив, що можливість існування позаземного життя «ставить багато філософських і теологічних викликів»; проте метою конференції був науковий аспект цього питання.

Отець давно готував ґрунт для такої конференції. Наприклад, 2005-го року в інтерв’ю для L’Osservatore Romano він заявив: «Так само, як на Землі є багато живих істот, [у космосі] можуть бути інші створіння Божі, навіть розумні. Це не суперечить нашій вірі, оскільки ми не можемо накладати обмеження на творчу свободу Бога».

2010 року ще один представник Ватиканської обсерваторії – астроном о.Ґі Консольманьйо (Guy Consolmango) заявив на Британському фестивалі науки: «Я був би дуже радий, якби ми знайшли розумне життя деінде, але шанси, що ми знайдемо цих істот, що вони будуть розумні і ми зможемо з ними спілкуватися, – дуже малі». На запитання, чи отець би охрестив іншопланетянина, він відповів: «Так, але тільки на його прохання».

Ґі Консольманьйо SJ – куратор Папської колекції метеоритів

Тут постає питання: чи позаземні істоти можуть мати душу? «Визначенням душі є посідання кимось розуму, вільної волі, свободи любити і свободи приймати рішення, – сказав отець Гі. – Ці риси можуть характеризувати не тільки людей.» І на кінець о.Ґі підсумував: «Бог є більшим, ніж людство. Господь також є Богом ангелів».

До речі, про ангелів

Захисники теорії існування позаземних цивілізацій часто посилаються на стародавні писання, зокрема – Старий Завіт! У книзі Буття ми знаходимо таку історію:

І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки. І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали. І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.

За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.
(Бут 6,1-4)

Дещо детальніше цей випадок описаний в апокрифічній книзі Єноха (яка є, до речі, канонічною в Ефіопській та Еритрейській Православних Церквах):

І сталося – після того як сини людські помножились в ті дні, в них народились красиві доньки. І ангели, сини неба, побачили їх і зажадали їх, і сказали один до одного: «Давайте виберемо собі жінок серед синів людських і народимо собі дітей»! І Сем’яза, начальник їх, сказав: «Боюся, що ви не захочете виконати цю справу, і тоді я один буду спокутувати великий гріх». Тоді вони всі відповіли: «Ми всі поклянемося клятвою і пов’яжемо один одного закляттями не залишати цього наміру, але виконати його».
… було їх всього двісті. І вони спустились на Ардіс… і назвали її горою Ермон, тому що поклялись на ній і вимовили один одному закляття. І вони взяли собі жінок, і почали входити з ними і змішуватись… і зачали і породили велетів, ріст яких був у 3000 ліктів.
(Єнох 2,1-9)

Отже, тут ангели постають не як «духи служебні» як описує їх автор Послання до євреїв, а як істоти з плоті й крові, здатні до продовження роду. Їхні нащадки – велетні, ще багато віків по тому створювали клопоти Ісусу Навину.

Туманне минуле і світле майбутнє є плодючим ґрунтом для гіпотез і фантазій, проте сьогодні спростовуються два серйозних звинувачення у бік Церкви – що Вона є противницею науки і що існування позаземного життя автоматично знищує нашу віру. Доказом є Ватиканська обсерваторія, яку Папа Лев ХІІІ заснував 1891 року (а точніше, заново урочисто відкрив, бо ватиканські астрономічні дослідження розпочалися ще в XVI столітті). Сьогодні ця обсерваторія може похвалитись не тільки своїми дослідженнями чи найкращою колекцією метеоритів, а й тим, що стала міцним мостом поєднання науки і Церкви.

Іван Федорич, психолог, режисер

Джерела:

Foxnews.com

Dailymail.co.uk

Telegraph.co.uk

Padrefunes.blogspot.com

Old-ru.ru

_________________________________________________________

У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.