Зцілення розслабленого

Роздуми до Слова Божого на понеділок ІІ тижня Адвенту

Нашим паралічем є гріх, особливо гріх ідолопоклонства. В Пс 115 написано про ідолів:

Мають уста, і не говорять; очі мають, але не бачать. Вуха мають, але не чують, ніс мають, але не мають нюху. Руки мають, але не дотикають, ноги мають, але не ходять, не чути голосу з їхнього горла. Ті, що їх виробляють, хай самі, як вони, стануть, усі, що на них покладаються.

“ Є дві можливості: Лежати на своїй лежанці (комфортно), жити за тілом, по-тілесному, “на розслабоні”; але це життя духовно паралізованої людини і веде до смерті

Останнє речення є серйозним застереженням: ті, що виготовляють ідолів, стануть самі, як вони. А як ми можемо назвати людину, яка має уста і не говорить, має очі, але не бачить, вуха має, але не чує, ніс має і не відчуває запаху, руки має, але доторкається, ноги має і не ходить? Чи не паралізованою?.. Перед тим, як зцілити паралізованого від фізичної хвороби, Ісус сказав Йому: Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи! А потім: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому. Перш ніж хворий потрапив до ніг Ісуса, несли Його друзі. Текст із Євангелія від Марка розповідає, що їх було четверо, як четверо Євангелій. Читання Слова Божого ставить мене біля ніг Ісуса. Пригадайте, що це постава слухання Його слів. Так написано про Марію, сестру Марти, що вона сіла в ногах Господа і уважно Його слухала (Лк 10, 38-42).

Спочатку хворого винесли на покрівлю. Буквальний сенс цього фрагменту простий: не було іншого способу дістатися Ісуса. Спробуймо сягнути глибше. Ця деталь здається невипадковою в тексті (зрештою, якщо горобець випадково не падає без волі Отця, то чи може бути якесь слово в Біблії випадково?). У Святому Писанні покрівля є місцем молитви. В Діяннях Апостолів (10,9) читаємо, як св. Петро молиться на покрівлі будинку.

Маємо в тексті дві дійсності: Слово Боже в спільноті Церкви, і покрівля — молитва. Причому йдеться про таку покрівлю, яка дозволяє проникнути всередину твого будинку, про таку молитву, яка дозволяє проникнути всередину твого серця, а не лише залишитися на поверхні духовного задоволення. Саме всередині перебуває Господь і прагне зцілити тебе. Боже Слово і молитва ставлять нас перед Ісусом і дозволяють зазнати Божого милосердя.
Лежанка — це також символ тілесного життя. Можна догоджати тілу, пожаданням тіла, але так Богу подобатися не можна. Послухай, що говорить Святий Павло:

Тілесні не можуть подобатися Богові (Рим 8, 8)… Хочеш дізнатися, чи ти тілесна людина чи духовна? В Посланні до Римлян є тест на цю правду: Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, — про духовне (Рим 8, 5)…

Де кружляють твої думки останнім часом? Що є твоєю лежанкою? Те, на чому ти лежиш на лопатках. Послухаймо ще раз Святого Павла: Бо прагнення тіла веде до смерті, а прагнення духа до життя і миру (Рим 8, 6)… Є дві можливості: лежати на своїй лежанці (комфортно), жити за тілом, по-тілесному, “на розслабоні”, але це життя духовно паралізованої людини і провадить до смерті. Або прийняти прощення Ісуса, встати з лежанки і нести її тягар. Бо коли немає грошей — це тягар, “хрест”; брак праці — “хрест”; бути в труднощах, у приниженні, бути “ніким” для цього світу — хрест. Але коли несеш хрест за Ісусом, отримуєш життя вічне.