І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес Римсько-Католицької Церкви в Україні буде публічною і урочистою маніфестацією віри в живу присутність Христа в Євхаристії, а також має служити оживленню євхаристійної побожності серед вірних – тому потрібне добре приготування, в тому числі й духовне.
Церква завжди піклувалася про формаційний вимір літургії, а особливо Таїнства Євхаристії, для спільноти вірних чи поодиноких осіб. Згідно з настановами ІІ Ватиканського Собору, Церква особливо дбає «щоб християни […] у святих відправах приймали свідому, побожну і дієву участь, щоб вони формувалися Божим Словом, укріплялися при столі Господнього Тіла і складали Богу подяку, та, жертвуючи непорочну гостію не лише руками священика, а й разом із ним, вчилися самих себе приносити в жертву за посередництвом Христа, з кожним днем вдосконалювалися в єдності з Богом та між собою» (Sacrosanctum Concilium 48).
У період приготування до Євхаристійного Конгресу духовенство та вірні Церкви реалізовують заплановані пастирські заходи. Їхнім духовним збагаченням та додатковою підтримкою нехай будуть духовні пожертви в наміреннях Конгресу. Душпастирі наших спільнот отримали принагідні бланки, в яких у відповідній рубриці можна добровільно зобов’язатися до конкретної молитовно-аскетичної практики в наміреннях плідної спасительної діяльності Христа в людських серцях під час днів Конгресу. Конгресові декларації залишаться анонімними, адже безпосереднім адресатом цих постанов є сам Господь Бог, котрий «знає серця всіх» (Діян 1, 24). Духовна жертовність нехай практикується в період приготування Конгресу і також під час його перебігу.
Духовна активність на потреби Конгресу не конче мусить тягнути за собою додаткові практики, відмінні від реалізованих до цього часу під час приватної побожності. Отже, прийнятий намір підтримки Конгресу, записаний в декларації, може стосуватись вже практикованих молитовно-аскетичних практик – головне, щоб їм товаришував чіткий намір духовної підтримки Євхаристійного Конгресу.
До кінця грудня поточного року душпастирі отримають від вірних конгресові декларації, щоб якнайшвидше передати їх до Єпархіального Управління з метою архівації. Частина цих декларацій буде нестися серед інших дарів під час урочистої Літургії на закінчення Євхаристійного Конгресу.
Вже на етапі приготування виразно видно, яку велику силу має спільна діяльність та спільна молитва, яка єднає нас навколо живого Христа. Тішать та надихають оптимізмом різні форми активності не лише священиків, але й мирян. Адже сама ідея конгресу народилася в серці ревний католиків-мирян. Нехай наші спільні зусилля, мотивовані глибокою вірою та любов’ю до Євхаристії, сформують в кожному з нас «нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини» (Еф 4, 24).
+ Маркіян Трофим’як
Голова Комітету
I Євхаристійного Конгресу
Римсько-Католицької Церкви в Україні