ЗВЕРНЕННЯ
з нагоди свята Стрітення Господнього
Улюблені ПОДРУЖЖЯ,
які є знаком любові Христа до Церкви!
Дорогі СІМ’Ї,
що вас Господь покликав являти світові образ Трійці!
Наймиліші ОСОБИ САМОТНІ,
що мужньо несете хрест щоденних випробувань!
Улюблені в Христі Брати і Сестри, котрі носите таке шанобливе і водночас вимогливе звання — БОГОПОСВЯЧЕНІ!
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!
Целебруючи свято Стрітення Господнього — день, коли Марія і Йосиф принесли Дитя Ісуса до храму, щоб цілковито присвятити Його Отцю, в цій біблійній події ми відкриваємо дуже важливу істину: у найглибшому значенні цього слова Ісус є першим богопосвяченим. Його життя зосереджене «у справах Отця», а Його пожива — чинити волю Того, хто послав Його (пор. Йн 4,34). Поруч із богопосвяченим Сином ми можемо побачити Його богопосвячених батьків: Марію, Його матір, і Йосифа, який, хоч і не був біологічним батьком Ісуса, однак по‑справжньому реалізував місію земного батьківства щодо Божого Сина.
З рук Йосифа і Марії Дитя Ісус у свої обійми приймає старець Симеон і в молитві вигукує: «Нині відпускаєш свого слугу, Владико, згідно зі своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє спасіння…» (Лк 2, 29‑30). Іншими словами, Симеон каже: «Я вже можу спокійно померти. Моє життя осягнуло свою мету, я зустрів Христа!» Ось біблійна ікона посвяти Богу: богопосвячені батьки ввіряють своє Дитя Богу, щоб інші могли Його зустріти і щоб їхнє життя сповнилося сенсом.
В історії Церкви багато подружь наслідувало приклад Пресвятої Діви Марії та святого Йосифа, присвячуючи своїх дітей Богу. Вони часто чинили це за допомогою прекрасних символічних актів — як, наприклад, блаженна Алетта, матір св.Бернарда з Клерво, яка після народження свого сина ще того самого дня принесла його до найближчого храму і поклала на вівтар. Цей акт належить до прекрасної бенедиктинської традиції (oblatio), яку Бенедикт із Нурсії описав у чернечому статуті: батьки приносили своїх дітей, клали їх на вівтарі, завиваючи руку у вівтарний обрус. Такими діями вони виявляли глибоке переконання: те, чого прагне Бог, є найкращим для нашої дитини! Лише Бог є джерелом щастя! Тільки Він може наситити людське серце! У їхньому житті реалізувалося слово з Книги Сираха: «Хто Господеві слухняний — матір свою заспокоїть» (Сир3,6).
Сьогодні ми багато чуємо про кризу покликань до богопосвяченого життя. У монастирях усе менше братів і сестер, які обирають шлях євангельських рад. Ми можемо називати багато факторів і причин такого стану; однак усі вони приведуть до кризи подружжя і сім’ї. Наші монастирі якоюсь мірою віддзеркалюють наші родини. Адже саме з родинної молитви, з родинного читання Божого Слова, спільної участі в Євхаристії, частої Сповіді народжується покликання. У пророчий спосіб застерігав нас св.Йоан Павло ІІ у синодальному посланні «Vita consecrata»: «Якщо батьки не живуть євангельськими цінностями — важко очікувати, що молода людина почує голос покликання, зрозуміє необхідність зречень, які вона має принести, оцінить красу мети, яку має досягти. Адже саме в сім’ї молоді люди отримують перший досвід євангельських цінностей, досвід любові, яка приносить себе в жертву Богові та іншим людям» (VC 107).
Сьогодні ми, єпископи Католицької Церкви, керуємо палкий заклик до наших родин:
Не бійтеся молитися про дар покликання для своїх дітей! Божа воля — це найкраще, з чим вони можуть зіткнутися у своєму житті! Плекайте ті шляхетні прагнення, які Бог пробудив у їхніх серцях. Святий Джованні Боско повчав: «Коли батьки віддають дитину на служіння Богу, тоді сам Господь займе її місце в родині».
А насамперед, ідіть шляхом зрілої віри, щодня збирайтеся на вечірній молитві, на читанні Божого Слова, на недільній Євхаристії. Найкраща духовна інвестиція вашого життя — передати дітям віру!
Звертаємося до вас, богопосвячені Брати і Сестри! Передусім дякуємо Богові за те, що ви є! Ваше покликання і місія — неймовірно важливі. Своїм життям ви покликані невпинно нагадувати, що кожен християнин має бути богопосвячений! Богопосвяченою має бути матір, яка вранці готує сніданок своїм дітям; богопосвячним має бути тато, який працює, щоб утримати сім’ю; богопосвяченими мають бути діти, наслідуючи послухом смирення Христа; богопосвяченими мають бути дідусь і бабуся, які діляться життєвим досвідом із молодшим поколінням; богопосвяченими мають бути особи самотні, вдівці, вдовиці, усі, хто вибрав те чи інше життєве покликання. Отже, богопосвяченим має бути кожен, згідно зі словами Апостола: «Ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо — для Господа живемо; якщо вмираємо — для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, — ми є Господні!» (Рим 14,7‑8).
Як чудово бачити сестру чи брата, що у чернечому вбранні поспішають до своїх щоденних обов’язків! Серед багатьох випробувань, з якими сьогодні стикається Церква, з якими стикається Україна, — це знак присутності Бога серед свого народу, Бога, який поспішає потішити своїх дітей.
Що більше мотивує до молитви, як не вигляд богопосвяченої особи, яка у тиші перебирає зернята Святого Розарію? Що більше мотивує до читання Біблії, як не вигляд брата, зануреного в це читання? Що більше оживляє любов до Церкви, як не вигляд сестри-сакристиянки, яка з материнською любов’ю і турботою готує вівтар до Євхаристії?
Тому маємо до вас, любі Брати і Сестри, лише одне прохання: будьте вірні! Будьте вірні щоденній молитві, щоденним роздумам, своєму чернечому одягу. Будьте вірні життю у спільноті, чернечим обітам і, врешті-решт, будьте вірні Католицькій Церкві.
Нехай Свята Родина, в центрі якої є ХРИСТОС, буде взірцем для ваших чернечих родин, де в іншому браті, в іншій сестрі ми розпізнаємо Христа!
Нехай Ваше служіння, боротьбу і посвяту благословить Всемогутній Бог: Отець, і Син і Святий Дух!
Конференція єпископів
Римсько-Католицької Церкви в Україні
фінансово.
Щиро дякуємо!
