Оздоровлення біснуватого

Роздуми до Слова Божого на вівторок І звичайного тижня, рік ІІ

Читаючи цей уривок, можна вельми здивуватися. Звідки в такому побожному місці, як синагога, взявся біснуватий? Євангеліє показує, що це можливо… Святий Марко зазначає, що це була «їхня синагога»: А був якраз у їхній синагозі чоловік з нечистим духом. На що вказують слова «їхня синагога»? Може, на те, що це місце зібрань було більше домом тих людей, аніж Божим домом; було «духовною лабораторією» певної групи, де вони не так прославляли Бога, як використовували Бога, щоб славити себе.

Дуже важливо, щоби спільнота була місцем, де шукають волю Бога і прославляють Його самого, а не полем самочинних духовних експериментів, де є «спеціалісти в галузі духовного життя», а Бог потрібен лише для того, щоб усе вдалося.

Поки Ісуса не було в синагозі, біснуватий почувався добре. І ніхто, можливо, й не підозрював, що серед них може бути біснуватий. Питання: якою ж мала бути спільнота, аби хтось такий почувався там, як удома?!! Адже він занепокоївся лише тоді, коли прийшов Ісус і почав навчати. Спільнота без Ісуса і без Його вчення, тобто без Божого Слова, — це спільнота, яка притягує біснуватих.

Усе це відбувалося в суботу!!! Можна бути у святий час, на святому місці, але без Ісуса — і мати нечистого духа. Це може звучати як оксюморон, суперечність, але саме так виглядає спільнота без Ісуса.

“ Боже Слово демаскує те, що не є Божим. Коли приходить Ісус — те, що не Ісусове, мусить вийти на яв

Коли Ісуса не було в синагозі, біснуватий не кидався, не був агресивний, можливо — стояв разом з усіма, бив поклони, молився… Зовні — наче побожний «у квадраті», а всередині — дух лукавий. Небезпечна ситуація. Спробуй-но в побожному вирахувати лукавого..? Можливо, про таке зібрання пише святий Йоан в Одкровенні (2,8-9):

І до ангела Церкви в Смирні напиши: Ось що говорить перший і останній, хто був мертвий, і є живий: Знаю твоє горе і вбогість, а втім ти багатий, — і обмови від тих, що звуть себе юдеями, а не є ними, але — зборище (синагога) сатани.

Все змінилося, коли Ісус увійшов у синагогу і почав навчати. Боже Слово демаскує те, що не є Божим. Коли приходить Ісус — те, що не Ісусове, мусить вийти на яв. Тому не дивуйся, що під час молитви зазнаєш так званого розсіяння. Коли молишся, Ісус приходить до твого серця, а отже — все, що в твоєму серці є не Ісусове (надмірні клопоти, пожадання, образи, непрощення та ін.), виходить у вигляді розсіяння. Не бійся цього, а просто звертай увагу, бо молитва допомагає тобі побачити себе в істині.

«Присутність Спасителя — кайдани для демона» (Беда Шановний).

«Що нам, та й Тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто Ти: Святий Божий!»

Демони чудово знали, для чого прийшов Ісус, яка Його місія. Було б непогано, щоби своїм знанням вони нас не засоромлювали. Чи ти знаєш мету візиту Ісуса до твого серця?
На перший погляд, Ісусові трапився якийсь «побожний демон»: визнав, що Ісус Святий, Син Божий. (Це ж треба?!..) Не залишаймо цієї ситуації без відповіді, без реакції на неї. Якщо уважно переглянути інші біблійні тексти, де демон визнає в Ісусі Сина Божого, то можна помітити, що він це робить завжди з примусу: його примушує Божа Присутність. Немає жодного тексту в Новому Завіті, де ішлось би про «демона-євангелізатора», який сам прийшов до синагоги і проповідував Ісуса як Сина Божого. Крім цього, в тексті виразно видно претензію, яку має біс до Сина Божого: «Що нам, та й Тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити!» Здається, такі претензії нерідко виникають у серцях віруючих християн: «Господи, доки Ти мене будеш випробовувати? За що, Господи, все це на мене?» Якщо вам знайомі такі репліки — то знайте, звідки вони походять.

Святі Отці Церкви (Августин, Йоан Золотоуст) коментують цей уривок так: демони визнали віру, але без любові. Тому коли хтось хизується вірою, а любові не має, то він подібний до демонів.

Пригляньмося також і до самого звільнення, до послідовності. Може, вона показує певний процес?!

1) «Мовчи!» — перший крок до свободи: не слухати шепоту демонів, не відгукуватися на спокуси. Ісус наказав демонам замовкнути, щоб правда не вимовлялася нечистими устами (Афанасій з Александрії).

2) «Вийди!» — наступне слово. Щоб злий дух вийшов із твого життя, потрібно, щоб він спершу вмовк. А лиш одне Слово спроможне подолати шепіт Лукавого: СЛОВО БОЖЕ!

3) «Стряс його» — струс у твоєму житті може бути ознакою процесу визволення. У версії Євангеліста Луки написано, що демон кинув біснуватого перед усіма. Що це могло б означати? — може, те, щоб усі узріли своє справжнє становище, свою життєву позицію, свої серця.

4) «Чутка про Нього розійшлась по всіх усюдах, по всій країні Галилейській» — це євангелізація. Свідчення про Божу любов є ознакою чийогось звільнення.