Римо-катол.: 28 квітня (довільний спомин)
Його зображення показують людину старовинного французького роду, горбоносого, з глибоко вирізьбленими великими очима, трошки смаглявого. Луї Ґріньйон справді француз, із їхнім справжнім французьким шармом.
Його проповіді про Діву Марію були такі специфічно-французькі, вишукані й піднесені, що слухачі його реколекцій, покликані в глибині сердець до пробудження якнайшляхетніших почуттів, охоче приєднувалися до пропонованих ним товариств.
Втім, усе по порядку. Луї Ґріньйон народився 1673 року в Монфорі біля Канн, був другим із 18 дітей (давайте дітям прийти у світ – щоб Богові було кого вибрати собі на святих). Навчався у єзуїтів у Ренні, потім у сульпіціанців у Парижі. Став священиком 1700 року і програму свого священства сформулював так: «Відчуваю велике прагнення возлюбити Господа нашого і Його пресвяту Матір. Хотів би як звичайний убогий священик навчати бідних селян і заохочувати грішників до побожності до Пресвятої Діви».
Після свячень два роки (1701-1703) працював у лікарні в Пуатьє, де разом із мирянкою Марі Луїзою Тріше заснував жіночий орден Божої Мудрості, завданням якого була опіка над хворими. Це не перший і далеко не останній випадок, коли, ознайомившись зі станом медичної опіки, священик засновував якесь згромадження або принаймні згуртовував мирян для покращення становища.
Настоятелі, знаючи його глибоко зворушливе проповідування, вирішили відправити його на місії – не за кордон, а по Франції, бо місійними є не ті території, які «десь там», а ті, де люди потребують оновлення віри. Навіть якщо на цих місійних територіях існують свої структури, храми та священики. Отож Людовик пішов проповідувати, навертати, допомагати, і завдяки своїм місіям… здобув спротив місцевих священиків. Бо з якого це дива хтось приходить у наші парафії з євангелізацією, ми ж тут самі Богові служимо?
На щастя, в Католицькій Церкві ситуація з «канонічністю» територій для проповіді вирішується інакше, і св.Людовик отримав повноваження від Папи Римського проповідувати по всій країні. Його реколекції тривали до п’яти тижнів. Він не просто виголошував «казання». Він навчав людей марійних пісень, записував їх у найрізноманітніші спільноти: Покутників, 44 дів, Друзів хреста, Місії св.Михаїла… А ще він молився з вірними на розарії і об’єднував їх у Розарієві Братства. Ґріньйон де Монфор – одна з найважливіших постатей в історії Святого Розарію.
Він написав маленьку книжечку, яку досить важко освоїти. Не прочитати і забути, а читати і виконувати. «Трактат про істинне вшанування Пресвятої Марії» побудований саме на тому, що читач або приймає «святе рабство Марії» на себе, читає далі, розуміє, живе прочитаним, або не приймає. Але тоді читання не принесе йому користі.
Цей підхід варто опанувати всім, коли йдеться про Слово Боже. Тоді воно не залишатиметься «безсилим».
Виснажений мандрівками, посиленою працею, суворими постами св.Людовик помер 1716 року. Канонізований 1947 року, а марійне гасло «Totus Tuus» – увесь Твій – ми пам’ятаємо з понтифікату блаж.Йоана Павла ІІ. Присвячення себе Марії триває в Церкві.
Санктуарій св. Гріньйона
фінансово.
Щиро дякуємо!
