Тисячі прочан з різних куточків України і світу зібрались у Бердичеві 22 липня на святі Матері Божої Бердичівської. Традиційні урочистості, які святкуються вже понад 20 років, цьогоріч мали дві особливості: по-перше, паломники змогли побачити старовинний бердичівський храм, реконструкція якого завершилась два місяці тому, а по-друге, бердичівський санктуарій наприкінці минулого року отримав статус всеукраїнської національної святині.
Великі піші групи паломників ще у суботу, напередодні свята, почали прибувати до Бердичева. Наймолодшому паломнику було лише 3 місяці, а найстаршому – 80 років. У переліку країн, з яких приїжджали прочани цьогоріч окрім Білорусі, Польщі та Росії були Молдова, Італія, Іспанія та навіть США.
Як і щороку, бердичівські католики розібрали паломників до себе на ночівлю. А найбільш стійкі, і таких було чимало, вночі прийшли до санктуарію на чування перед іконою Матері Божої Бердичівської. У червні ікону з підвального храму перенесли на її історичне місце – у верхній храм, де завершилась багаторічна реконструкція.
«Роботи було дуже багато: реставрація вимагала повної заміни кладки, у деяких місцях навіть на глибину 50 см, – розповів CREDO о. Петро Гевельт OCD. – Напевно нової цегли у храмі стільки, що вистачило б на побудову нового великого храму. Були укріплені всі елементи конструкції, поміняли дах, також внутрішні роботи проводились дуже солідно. Все було зроблено так, щоб найближчі 200 років у храмі не треба було проводити ремонт.»
Яким би чудовим не був відреставрований храм, він все одно не в змозі вмістити тисячі людей, які зібрались у неділю, 22 липня, на відпустові урочистості. Тому свято, як і раніше, проводилось на площі біля санктуарію. Площа та прилеглі вулички були забиті натовпами прочан. Цього року їх було навіть більше, ніж у попередні – близько 20 тисяч. Зазвичай бердичівський відпуст проходить під шалену спеку. Але цього разу було інакше – небо зранку було затягнуто хмарами, а під час Служби пішов дощ.
На урочистій Месі цього дня окрім єпископів з Києво-Житомирської, Львівської, Кам’янець-Подільської та Одесько-Сімферопольської дієцезій був також апостольській нунцій Томас Е. Ґалліксон. А головував на Службі архиєпископ Петро Мальчук. Під час проповіді владика на прикладі Діви Марії говорив про важливість родини у формуванні людини, а бердичівський санктуарій архиєпископ Петро назвав місцем, в якому формується серце нації: «Тут, дорогі браття і сестри, Бог формує серце не тільки кожного з нас, але й серце цілого народу».
Слова владики підтверджує і географія паломництв – до Бердичева приїжджають віряни з усіх куточків України. Зокрема вже вчетверте приїжджають велопаломники з Харкова. У групі з 12 паломників окрім харків’ян були віряни з Одеси, Запоріжжя Миргорода та Ружина. «Не обійшлось без пригод: чотири рази проколювали камери, ломались велосипеди, – розповідає о. Анатолій Клак МІС, – але люди задоволені. Ці паломництва допомагають долати труднощі у житті – як повсякденному, так і в духовному. У деякі дні був сильний зустрічний вітер, лив дощ, ми були втомлені, але все одно їхали. Важко було, але ми щодня молились одну частину Розарія, просили у Бога благословіння.»
«У паломництві відчуваєш вселенскість Церкви, – розповідає Юлія Черній з Вінниці, учасниця паломництва Хмельницький–Бердичів. – Коли йдеш разом з великою кількістю інших людей з різних міст – це дуже надихає і підтримує».
«Були і мозолі і дощ і спека, часом було важко йти, але все одно це – велика радість, – каже Яна Скомаровська з Полонного, учасниця прощі Шепетівка-Полонне-Бердичів. – Жертвувала це паломництво в різних інтенціях, і думаю, що будуть плоди.»
На бердичівський відпуст вже багато років приходить також група паломників з Білорусі, з Будслава. У цей раз їх було 17.
«З Будслава до Шепетівки ми їхали, а вже з Шепетівки йшли пішки, – розповідають Діана Камінська та Наташа Сахарєвіч. – Ми вже йдемо втретє. Дуже подобається атмосфера під час паломництва, багато добрих спогадів лишається, а також з’являються нові друзі. Щось притягує саме до Бердичева – хочеться тут помолитись, про щось попросити у Діви Марії.»
Організація і проведення свята, на якому присутні багато тисяч людей – справа не з легких. Кожного року до неї активно долучаються місцеві парафіяни. «Найскладніше те, що напрацьовується роками – співпраця з парафіянами, котрі допомагають у проведенні відпусту – це 150-200 осіб, – каже о. Петро Гевельт OCD. – Дуже важлива є координація різних служб – служб порядку, медичної і тд, їх є близько 12, щоб вони знали що і коли мають робити. Протягом останніх 15-16 років це напрацювалось, і тепер щороку просто відтворюється». За спостереженням бердичівських кармелітів, участь у проведенні свята допомагає і самим бердичівським католикам. Вони більше відчувають свою причетність до парафії і до Церкви.
фінансово.
Щиро дякуємо!
