«Якщо б я була священиком, я би ґрунтовно вивчила єврейську і грецьку мову, щоб пізнати думку Бога такою, якою Він її схотів виразити в нашій людській мові» (св. Тереза з Лізьє)
Євангеліє на XX звичайну неділю, рік Б
Початковий спів: Ἄξιον ἐστιν ὡς ἀληθῶς, μακαρίζειν σὲ τὴν Θεοτόκον, τὴν ἀειμακάριστον καὶ
παναμώμητον, καὶ μητέρα τοῦ Θεοῦ ἠμῶν. Τὴν τιμιωτέραν τῶν Χερουβείμ, καὶ ἐνδοξοτέραν
ἀσυγκρίτως τῶν Σεραφείμ, τὴν ἀδιαφθόρως Θεὸν Λόγον τεκοῦσαν, τὴν ὄντως Θεοτόκον σὲ
μεγαλύνομεν. – Достойне це і істинне ублажати Тебе, Богородицю, присноблаженну і
пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від Херувимів і славнішу без порівняння від
Серафимів, Тебе, що непорочно Бога-Слово народила, Тебе, що насправді є Богородицею, ми
величаєм (виконавець – Divna Ljubojevic).
Йн 6,51-58
51 ἐγώ εἰμι ὁ ἄρτος ὁ ζῶν ὁ ἐκ τοῦ οὐρανοῦ καταβάς• ἐάν τις φάγῃ ἐκ τούτου τοῦ
ἄρτου ζήσει εἰς τὸν αἰώνα, καὶ ὁ ἄρτος δὲ ὃν ἐγὼ δώσω ἡ σάρξ μού ἐστιν ὑπὲρ τῆς
τοῦ κόσμου ζωῆς. 52 ἐμάχοντο οὖν πρὸς ἀλλήλους οἱ Ἰουδαῖοι λέγοντες• πῶς
δύναται οὗτος ἡμῖν δοῦναι τὴν σάρκα αὐτοῦ φαγεῖν; 53 εἶπεν οὖν αὐτοῖς ὁ Ἰησοῦς•
ἀμὴν ἀμὴν λέγω ὑμῖν, ἐὰν μὴ φάγητε τὴν σάρκα τοῦ υἱοῦ τοῦ ἀνθρώπου καὶ πίητε
αὐτοῦ τὸ αἷμα, οὐκ ἔχετε ζωὴν ἐν ἑαυτοῖς. 54 ὁ τρώγων μου τὴν σάρκα καὶ πίνων
μου τὸ αἷμα ἔχει ζωὴν αἰώνιον, κἀγὼ ἀναστήσω αὐτὸν τῇ ἐσχάτῃ ἡμέρᾳ. 55 ἡ γὰρ
σάρξ μου ἀληθής ἐστιν βρῶσις, καὶ τὸ αἷμα μου ἀληθής ἐστιν πόσις. 56 ὁ τρώγων
μου τὴν σάρκα καὶ πίνων μου τὸ αἷμα ἐν ἐμοὶ μένει κἀγὼ ἐν αὐτῷ. 57 καθὼς
ἀπέστειλεν με ὁ ζῶν πατὴρ καγὼ ζῶ διὰ τὸν πατέρα καὶ ὁ τρώγων με κἀκεῖνος
ζήσει δι ἐμέ. 58 οὗτός ἐστιν ὁ ἄρτος ὁ ἐξ οὐρανοῦ καταβάς, οὐ καθὼς ἔφαγον οἱ
πατέρες καὶ ἀπέθανον• ὁ τρώγων τούτον τὸν ἄρτον ζήσει εἰς τὸν αἰώνα.
Що цікавого в тексті:
1. ἡ σάρξ (51, 52, 53, 54, 55, 56) τὸ αἷμα (53, 54, 55, 56).
✓ Третя відміна (продовження). Розглянемо сьогодні наступні дві парадигми третьої відміни
імеників. Перша парадигма – це іменники жіночого роду на задньоязичний -κ. Іменник σάρξ,
ἡ, плоть так насправді має основу σαρκ-, до цієї основи у називному і кличному відмінку
однини додається -σ, утворючи подвійну голосну -ξ. В інших відмінках натомість більш явно
видна основа σαρκ-: Singularis: N. σάρξ V. σάρξ G. σαρκός D. σαρκί A. σαρκά. Pluralis: N.
σάρκες V. σάρκες G. σαρκῶν D. σαρξί(ν) A. σάρκας. Друга парадигма стосується іменників
середнього роду з основою на -ματ. Тут основа іменника визначається виходячи з родового
відмінку однини шляхом відняттям закінчення -ος (для цих іменників родовий відмінок
однини подають словники). Як приклад подивимося на відміну іменника αἷμα, τό, кров:
Singularis: N. αἷμα V. αἷμα G. αἵματος D. αἵματι A. αἷμα. Pluralis: N. αἵματα V. αἵματα G. αἱμάτων
D. αἵμασι(ν) A. αἵματα. По цій же парадигмі відмінюються досить велике число іменників
середнього роду, що належать до третьої відміни.
2. ζῶ (57)
✓Контраговані дієслова. Нагадаємо, що у грецькій мові є три серії так званих контрагованих
дієслів. Це дієслова, основа яких закінчується на -ε, -α, -ο. Їхньою характеристикою є те, що
голосна основи разом з голосною закінчення “стягуються” (“контрагуються”) по окреслених
правилах. У словниках завжди подається нестягнена форма 1 особи однини indicativus
praesentis activi. Зауважмо, що це штучна форма, вона не зустрічається в живій мові, адже в
живій мові 1 особа однини таких дієслів підлягає “стягненню”. Нагадаємо правила стягнення
у сполученнні основи з закінченням -ω (закінчення 1 особи однини): ε+ω = ω; α+ω = ω; ο+ω =__ω. Отже, наприклад, такі дієслова у словниковій формі 1 особи однини εὐχαριστέω, дякую;
ζάω, живу; φανερόω, являю у живій мові мають форми εὐχαριστῶ, ζῶ, φανερῶ. І так у 57 вірші
нашого тексту Ісус стверджує: послав мене Отець, що живе, і я живу (ζῶ) через Отця…
3. ἀλλήλους (52).
✓Взаємний займенник ἀλλήλων, -οις, -υος, один одного. Взаємний займенник використовуєть-
ся дуже часто і практично в усіх книгах Нового Завіту, особливо в контексті взаємної любові.
Воно й не дивне, якщо візьмемо під увагу, що взаємна любов – це головне послання
християнства. У мові існує лише множина цього займенника в трьох відмінках: genetivus,
dativus, accusativus. Подаємо відміну цього займеника у чоловічому роді: G. ἀλλήλων D.
ἀλλήλοις A. ἀλλήλους. В нашому тексті ми зустрічаємо конструкцію: прийменник πρός +
accusativus ἀλλήλυος, що можна перекласти: один проти одного. Отже, юдеї практично
воювали один проти одного (ἐμάχοντο πρὸς ἀλλήλους) у спорі, що торкався зрозуміння слів
Ісуса: “Як оцей може дати нам їсти своє тіло?” (πῶς δύναται οὗτος ἡμῖν δοῦναι τὴν σάρκα
αὐτοῦ φαγεῖν)
Дієслова:
εἰμί – бути (я є) / εἰμι / ἐστιν
καταβαίνω – сходжу вниз / καταβάς
ζάω – живу / ὁ ζῶν / ζήσει / ζῶ
ἐσθίω – їм / φάγῃ / φαγεῖν / φάγητε / ἔφαγον
πίνω – п’ю / πίητε / ὁ πίνων
δίδωμι – даю / δώσω / δοῦναι
μάχομαι – борюся, сперечаюся / ἐμάχοντο
λέγω – кажу / λέγοντες / λέγω
δύναμαι – можу / δύναται
ἔχω – маю / ἔχετε / ἔχει
τρώγω – їм / ὁ τρώγων
ἀνίστημι – воскрешаю / ἀναστήσω
μένω – залишаюся / μένει
ἀποστέλλω – посилаю / ἀπέστειλεν
ἀποθνῄσκω – помираю / ἀπέθανον
Інші частини мови:
οὐρανός, ὁ – небо
ἄρτος, ὁ – хліб
σάρξ, ἡ – плоть
πῶς – як?
αἷμα, τό – кров
ζωή, ἡ – життя
αἰώνιος – вічний
ἔσχατος – останній
ἀληθής – справжній
ἡμέρα, ἡ – день
βρῶσις, ἡ – їжа
πόσις, ἡ – пиття
καθώς – так, як
Звороти:
τις φάγῃ ἐκ τούτου τοῦ ἄρτου ζήσει εἰς τὸν αἰώνα – хто їв би від цього хліба, житиме
повіки
πῶς δύναται οὗτος ἡμῖν δοῦναι τὴν σάρκα αὐτοῦ φαγεῖν; як може оцей нам дати плоть
свою їсти?
ὁ τρώγων μου τὴν σάρκα καὶ πίνων μου τὸ αἷμα ἔχει ζωὴν αἰώνιον – той, хто їсть мою
плоть і п’є мою кров, має життя вічне
ἡ σάρξ μου ἀληθής ἐστιν βρῶσις, καὶ τὸ αἷμα μου ἀληθής ἐστιν πόσις – плоть моя –
справжня їжа, кров моя – справжнє пиття.
фінансово.
Щиро дякуємо!
