Стороже душі моєї, Ти яснієш на Небесах як делікатний чистий вогник біля Престолу Бога вічного; Ти сходиш для мене на землю і розсвітлюєш мене сяйвом своїм.
Ангеле святий, Ти став братом моїм і утішителем. Ти знаєш мою неміч велику, тому провадь мене за руку. Бачу Тебе, сповненого чуйності, як забираєш каміння зо шляху мого. Закликай мене повсякчас споглядати тільки на Небо. Знай бо: що більше я малá й покірна, то ясніше сяє лик Твій. Ти, що бистріший од блискавиці, спіши часто до тих, що дорогі мені! Крилами своїми осуши сльози їхні, співай їм про те, який благий Ісус, співай, що в стражданні мають приятелів. І тихо-тихенько прокажи їм ім’я моє.
Прагну бо в цім житті короткім рятувати моїх братів грішних. О святий і прегарний Посланцю Краю Отчого, дай мені свій вогонь святий! Нічого немає, що могло би стати даром жертовним, тільки убогість, — занеси її Богові в Трійці Єдиному!
Амінь.