Колись ліві все пояснювали «боротьбою класів». Сьогодні роль універсальної причини перейняв гендер.
Недавно я прочитав курйозну новину. В проекті рапорту «про ліквідацію статевих стереотипів у Євросоюзі», що був поданий крайнім лівим голландським європарламентарієм, містяться пропозиції, аби зі шкільних програм видалити матеріали, які показують чоловіків та жінок у їхніх традиційних ролях, оскільки такі матеріали провадять до статевої дискримінації.
Проект не має шансів дістати затвердження у Європарламенті, бо навіть там він викликав спротив. Але це показує, які спустошення в людських головах може викликати надто сильна віра в ідеологію гендеру.
А що ж то, власне кажучи, таке – гендер? Це так звана «культурна стать», тобто змінне у часі й просторі приписування певних суспільних ролей тій чи тій статі. Як і кожна байка, так само й гендер має в собі зерно правди. Справді бо, по-різному розглядаються суспільні ролі чоловіків та жінок, наприклад, в Ірані та США. Інакше ця справа виглядала у Середньовіччі, інакше зараз. Наука займається цим питанням віддавна, у рамках етнографії та історії культури. Однак за останні кільканадцять років гендер визнано такою важливою проблемою, що створено окремий предмет, який зветься «гендерні студії». Його вже викладають в усіх університетах західного світу.
Що приховується на цією небувалою кар’єрою «гендерних студій»? Думку, ніби це справа рук виключно гомосексуальних середовищ, які завдяки релятивізації поняття сім’ї хочуть пропагувати свою модель життя, я вважаю поверховою. На моє переконання, проблема лежить глибше.
Природним прагненням людини є шукання якогось постійного «компасу», основоположних філософських та етичних вказівок, якими можна керуватися. У віруючих людей цю роль виконує релігія. Невіруючі, навіть якщо проголошують повний релятивізм, заявляючи, що в кожного своя правда, –підсвідомо тужать за якоюсь ідеєю, яка би достатньо простим і зрозумілим чином пояснювала складну дійсність. Цим пояснюється колишня стрімка кар’єра двох «відмичок» до розуміння світу, базованих на думці Карла Маркса: діалектичного та історичного матеріалізму. Маркс слушно вважав, що економіка має сильний вплив на функціонування всіх суспільств, нині і в минулому. Він виробив багато понять, таких як «боротьба класів», «базис і надбудова» чи «виробничі стосунки», які вкладалися в струнку аналітичну систему. І все було би добре, якби роздуми Маркса сприймати як один із багатьох способів розгляду функціонування суспільств. Проте марксистські ідеологи зробили із діалектичного та історичного матеріалізму єдиний та обов’язковий спосіб бачення світу. Кожен фахівець із гуманітарних наук у так званих країнах соціалістичного табору мусив послуговуватися марксистським аналізом. Інакше його працю визнавали ненауковою і некорисною для пізнання. Це призвело до абсурду. Боротьбою класів пояснювали геть усе: від функціонування політичних партій до культури й мистецтва. Марксистська філософія (у радянському варіанті – марксистсько-ленінська) та політична економія стали обов’язковими предметами на всіх напрямках навчання.
Вочевидь комуністичні держави нав’язували таке мислення вченим; проте було й чимало тих, хто «внюхався і вчадів» від привабливості такого простого тлумачення світу. Сьогодні, певно, їм було би соромно в цьому зізнатися.
Марксистська ідеологія виявилася покинутою одночасно з інтелектуальним банкрутством комунізму. Й ось тепер, несподівано, її місце посіла гендерна ідеологія. Виявляється, що так само, як колись усе намагалися тлумачити боротьбою класів, так тепер можна все пояснювати «боротьбою статі», або, може, «дискримінацією» та «урівненням у правах», бо мова ключових слів за цей час змінилася.
Сьогодні існує щораз то більше людей, які насправді вірять, що приписування певних суспільних ролей жінкам і чоловікам детермінує кожну сферу життя суспільства. Саме це доводять учені, які спеціалізуються на «гендерних студіях». Гендер, на їхню думку, впливає на політику, економіку, культуру… Якщо це так, то слід усі зусилля скеровувати саме туди. Ліві завжди мріяли про зміну світу, створення «нової людини». Марксисти вірили, що ключем для цього є економіка. Вважали, що як впровадити комуністичний «достаток благ», то всі їх полюблять і думатимуть так само, як і вони. І полишать релігію як уже непотрібний «залишок старої надбудови». А «гендерники» вірять, що найважливішими є суспільні ролі статей. Якщо вони зруйнують традиційні ролі і введуть нові, «прогресивні», то всі інші люди також зміняться, певною мірою «автоматично». Звідси випливають такий великий натиск на «гендерні студії» та невпинні спроби зробити неприємною людям традиційну модель сім’ї. Це боротьба за керування душами. Права геїв є тільки одним із численних елементів цього паззлу.
Лешек Сліва, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
