«Ми не могли й надалі не можемо її підписати».
Важке становище Священицького братства св.Пія Х випливає з вимог, поставлених Ватиканом у «доктринальній преамбулі», та факту, що Апостольська Столиця не може виразно представити волю Святішого Отця, – так заявив у «Листі до доброчинців», опублікованому 15 квітня ц.р., настоятель лефевристів єпископ Бернард Фелле (на фото).
Щодо нинішніх труднощів єпископ Фелле сказав: вимог, які містяться у «доктринальній преамбулі», що стала наслідком нормалізації канонічного статусу Братства, «ми не могли й надалі не можемо підписати». Він пояснив, що йдеться про труднощі доктринального характеру: повне прийняття ІІ Ватиканського Собору та Месалу Павла VI. Єпископ Фелле визнав, що у доктринальній площині розмови обох сторін залишились у вихідному пункті, так само як і в 1970-х роках.
Генеральний настоятель Священицького братства Пія Х цитує шерег тез засновника цього угруповання, архиєпископа Марселя Лефевра, та свого безпосереднього попередника о.Франца Шмідбергера, які твердять про шкідливість ІІ Ватиканського Собору. «Помилки, на які вони вказували, вказуємо також і ми», – написав єпископ Фелле. «Ми благаємо Бога і церковну владу, зокрема нового Папу Франциска, Вікарія Христа, Наступника Петра, аби він не дозволив на погибель душ, оскільки вони не отримують здорового вчення, об’явленого депозиту, віри, без якої ніхто не може бути спасенний, ніхто не може сподобатися Богові», – говориться в документі.
У січні ц.р. побачив світ лист віце-голови Папської комісії «Ecclesia Dei» архиєпископа Августина Ді Ноя ОР до єпископа Фелле, а через нього – до всього духовенства в його підпорядкуванні. В тому листі пропонувалося шляхи виходу з глухого кута, в якому опинилися взаємні стосунки Ватикану зі Священицьким братством. Апостольська Столиця готова визнати харизму архиєпископа Марселя Лефевра та створеного ним діла – тобто «священицької формації», а не «грубої та непродуктивної риторики» або «вділення собі місії судити й виправляти богослов’я» чи «публічно поправляти інших у Церкві». Крім цього, вказано, що в Католицькій Церкві можуть існувати різноманітні думки, і що теологічний плюралізм настільки обґрунтований, наскільки він не порушує єдності віри, сприйнятої в об’єктивному сенсі. Він може надихати Магістеріум Церкви краще формулювати своє вчення. Натомість не може бути й мови про «паралельний магістеріум», який залишить за собою право визначати істини віри.
За матеріалами: КАІ
фінансово.
Щиро дякуємо!
