Вперше у Київсько-Житомирській дієцезії відбулася «Сесія з пілотування» — реколекції для тих, хто опікується малими спільнотами «Домашньої Церкви».
На запрошення дієцезіальної пари Нелі та Леоніда Словінських провести сесію приїхали національний модератор та національна пара «Домашньої Церкви»: о. Марек Боровський і Томаш та Беата Стружановські (на фото вгорі).
Завдання сесії, яка тривала 22-27 липня у Ворзелі, полягало в тому, щоб зацікавлені подружжя навчилися добре вводити новачків у рух «Домашньої Церкви», тобто підготувати пари до «пілотування» нових кіл. Але учасники отримали від цих реколекцій набагато більше очікуваного. Що таке краса формації «Домашньої Церкви» та яка велич харизми Руху «Світло-Життя» загалом — це немовби заново всім відкрило подружжя Стружановських, і не тільки у своїх конференціях, а найголовніше, своїм власним прикладом.
Програма сесії була побудована так, що учасників не так навчали «вести» когось, як спонукали замислитися над власним духовним рівнем та його місцем в усьому шляху формування.
Конференції Томаша і Беати та проповіді о. Марка разом з адаптованим перекладом о. Олега Сартакова спонукали дедалі глибше пізнавати своє власне життя, його якість, свідчення та кінцеву мету.
У розкладі реколекцій були передбачені й конференції, і робота в групах, щоденний «Намет Зустрічі», читання Літургії Годин, участь у св. Месі, а ще — адорація, Подружній діалог та веселі вечори. Кожен з учасників відкрив по-новому своє покликання, мав змогу визначитись, на якому етапі формації перебуває і куди прямує. І вся ця чимала духовна робота, зауважте, прекрасно проведена «без відриву» від дітей, які у духовності «Домашньої Церкви» ніяк не заважають дорослим пізнавати свої шляхи до Бога.
Центральна дияконія Руху в особах о. Марка і Томаша з Беатою передали напрацювання 40-річного досвіду «Домашньої Церкви» у Польщі, нагадали суть функціонування Руху, надали допомогу у внутрішніх справах «ДЦ» в Україні. Деталі цікаві тим, хто вже розуміється на житті Руху. А от як на цьому розумітися, як підступитися до того, що відбувалось у Ворзелі на перших реколекціях з пілотування? Про це CREDO запитує о. Олега Сартакова.
— Реколекції «з пілотування» призначені для служителів, тобто для форматорів у Русі Світло-Життя, — відповів о. Олег. — Коли постає нове коло, аніматорське служіння для нього виконує подружжя, яке називають пілотуючою парою. Чим вона займається? — проводить у новому колі євангелізацію, впроваджує в суть подружньої духовності, навчає методики праці кола і цілого Руху. Зазвичай це триває один рік. Аніматорська або пілотуюча пара відповідає за формацію подружжів, які опиняються під її опікою; співпрацює зі священиком — модератором кола та з ним обговорює проблеми праці в колі; служить допомогою і досвідом кожному подружжю свого кола тощо. Зокрема, ця пара підтримує зв’язок із настоятелем парафії, в якій діє коло, бо наш Рух не виокремлює вірян у якусь замкнену осібну структуру. Домашня Церква — це насамперед Церква.
Формаційна програма руху створена на основі формаційних матеріалів Руху Світло-Життя та Equipes Nolre-Dame, документів ІІ Ватиканського Собору та вчення Церкви. На реколекціях учасники вивчали ці джерела, оскільки саме вони використані для конспектів зустрічей, що призначені для нових кіл «Домашньої Церкви» (тих, які перебувають на першому етапі — євангелізації та пілотування). І не варто гадати, ніби це якесь нудне заняття «для галочки». Документи Церкви просто треба вміти читати, і треба вміти їх обговорювати.
Тривалість євангелізації має залежати від рівня релігійної зрілості подружжів кожного конкретного кола. Для тих, хто вже відбув початкову євангелізацію (євангелічні реколекції, 15-денна оаза І ступеня тощо), це може бути нагодою заново пережити її на новому етапі життя, наприклад, під час перших шести «євангелічних зустрічей» свого кола. Для подружжів, які ніколи не переживали євангелізації, пілотуюча пара може продовжити ці зустрічі навіть до року. Євангелізаційні зустрічі мають завершитися постановою обох, і чоловіка, й дружини, про особисте прийняття Христа як Господа і Спасителя.
Після євангелізації настає час власне пілотування кола, що триває рік. Мета етапу — відкрити людям прекрасне покликання до святості у подружжі та здійснення цього покликання в єдності чоловіка й жінки. У наші перекручені часи це завдання нелегке нерідко навіть серед тих, хто вважає себе віруючими. Під час пілотування відбувається загальне представлення руху та його методів, а пілотуюча пара дає свідчення: ким для них є Ісус Христос, і як Він покликав їх як подружжя, «щоб ішли і плід принесли». Пілотуюча пара старається показати сенс усього шляху у «Домашній Церкві» так, щоби привабити й заохотити подружжя подорожувати цією дорогою.
Навчити людей бути пілотуючими парами — це не те, що зробити їх лідерами. Йдеться не про головування, а про те, що свідчення пілотуючої пари має визначальний вплив на розвиток подружжів у колі. Саме від цієї пари сподіваються міцної та сяючої віри, яка постійно живиться молитвою — але й скромно, поважно та смиренно старається бути подібною до землероба, який хоч і сіє зерно, та знає, що його плідність не від нього залежить.
Етап пілотування завершується тим, що пілотоване подружжя вирішує приєднатися до Руху. Цей період зростання завершується святкуванням: до «Домашньої Церкви» подружжя вступають урочисто, під час спеціальної Святої Меси.
За матеріалами: Офіційний сайт руху "Світло – Життя" Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви
фінансово.
Щиро дякуємо!
