Притчі

Християнський гумор

25 Серпня 2013, 13:09 9156
гумор

«Веселе серце — ліки добрі, а дух прибитий висушує й кості», — каже нам книга Приповідок (17, 22). Пропонуємо читачам підлікуватися християнським гумором, яким активно наповнюються християнські портали. Є анекдоти, складені літературно, а бувають історії, просто взяті з життя.

 

Рай. Лежать на моріжку двоє, розмовляють. Тут раптом з’являється чоловік, накидається на яблуню і починає жадібно й похапки їсти соковиті фрукти. Двоє запитують:

— Брате, ти куди поспішаєш, у тебе ж ціла вічність попереду?

Той у відповідь:

— Це у вас ціла вічність попереду, а мені зараз до реанімації повертатися!

*

Під час різдвяної вистави, коли в перерві між діями парафіяльний хор заспівав чергову колядку, маленький хлопчик обурено вигукнув:

— Знову рекламна пауза!

*

Лікар до космонавта:

— Операція буде важка, давайте помолимося.

Космонавт:

— Я скільки в космос літав, жодного разу Бога не бачив!

Лікар:

— А я скільки робив операції на мозку, жодного разу не бачив думки…

*

Якось їхав я з другом, він за кермом. На одному з перехресть нас сильно «підрізав» інший водій. Він був неправий, але ми, дякувати Богу, встигли загальмувати. А мені сподобалося, як мій друг на це відреагував:

— А щоб тебе Бог благословив… мудрістю, а мене — любов’ю!

*

Говорячи про Адама, один старець сказав:

— Адам був першим чоловіком, який нарікав на якість їжі, отриманої від жінки…

*

Одна сестра вміла у всіх бачити тільки хороше. Її питають:

— Може, ви і в сатані бачите щось хороше?

— Так, — відповіла вона. — Дуже вже він трудолюбивий…

*

Одного разу наснився жінці сон, що за прилавком крамниці стояв Господь Бог.

— Господи! Це Ти! — вигукнула вона з радістю.

— Так, це Я, — відповів Бог.

— А що у Тебе можна купити? — спитала жінка.

— Все, — пролунало у відповідь.
— Ну то дай мені, будь ласка, здоров’я, щастя, кохання, успіх і багато грошей.

Бог приязно посміхнувся й пішов у підсобку по товар. За деякий час Він повернувся з невеликою паперовою коробочкою.

— І це все?! — вигукнула здивована й розчарована жінка.

— Так, це все, — відповів Бог, і додав:

— Хіба ти не знала, що у Моїй крамниці продається тільки насіння?

*

Мудрий запитав учня: в чому полягає найжахливіша трагедія людського життя?

— Певне, в тому, що людина не знаходить відповідей на свої питання? — сказав учень.

— Ні, — відповів мудрий. — У тому, що вона не знаходить питань, на які слід шукати відповідей.

*

Прийшов якось чернець до свого наставника, і каже:

— Отче, скільки разів я ходжу до тебе й каюся, скільки ти давав мені порад, але я не можу виправитися. Яка користь мені приходити до тебе, якщо після наших бесід я знову впадаю у гріхи?

Авва відповів:

— Сину, візьми два горщики: один із медом, інший порожній.

Учень так зробив.

— А тепер перелий кілька разів мед з одного горщика в інший.

Учень знову послухався.

— Тепер, сину, подивися на порожній горщик і понюхай його.

Учень подивився, понюхав і каже:

— Отче, порожній горщик пахне медом, і на денці трохи залишилося.

— Ось так, — сказав учитель, — і мої настанови осідають у твоїй душі. Якщо ти заради Христа засвоїш у житті принаймні частину чеснот, то Господь у милості своїй доповнить решту і спасе твою душу для життя у раю. Бо й на землі хазяйка не сипле перцю в горщик, який пахне медом. Отак і Бог не відкине тебе, якщо збережеш у душі хоч би трохи праведності.

*

Прийшли учні до старця і спитали його: чому погані схильності легко заволодівають людиною, а добрі — важко, і залишаються нестійкими в ній.

— Що буде, якщо хороше насіння залишити на поверхні, а погане закопати в землю? — спитав старець.

— Хороше насіння, залишене без ґрунту, загине, а погане проросте, дасть хворе стебло й поганий плід, — відповіли учні.

— Отак люди і вчиняють: замість того, щоби потай робити добрі справи і глибоко в душі зрощувати добрі начатки, вони виставляють їх напоказ і тим гублять. А свої недоліки та гріхи, щоб їх не бачили інші, вони ховають глибоко в душі. Там воно проростає і губить людину в самому її серці.

*

Один молодий чернець запитав у старця:

— Отче, чи маю я тепер повністю зректися світу?

— Не тривожся, — відповів старець. — Якщо твоє життя буде справді християнським, світ сам тебе зречеться.

*

Електричка.

— Люди добрі, вибачте, що звертаюся до вас по допомогу, але іншого виходу не маю. Дім згорів…

— Де дім згорів? Я працівник страхової компанії, ми зможемо виплатити шкоду. Яка адреса?

— Ну… це під Вітебськом, село Кирничі…

— Земляк! Я саме звідти. Щось не пам’ятаю, щоб у нас дім горів… на якій вулиці, кажеш?

— (крізь зуби) Мужик, вгамуйся. Згорів і згорів. (До інших) Документи всі згоріли… 

— Ой, шкода! Знаєте, я в паспортному столі працюю. Можу допомогти з документами. Приходьте завтра, погорільцю зробимо безкоштовно.

— (вбік) Та що за день такий! От спасибі тобі, добра жіночко. Не документи зараз головне… (голосно) Хірургів серед пасажирів немає?

Шепіт по салону.

— Немає хірургів.

— Я сам дуже хворий, потрібні гроші на операцію на хребті…

— Знаєте, я уролог за спеціальністю. Але я головлікар у клініці. Можемо допомогти з операцією. Поїхали просто зараз зі мною, я все влаштую якнайкраще. Хіба ми не люди? А люди мають допомагати один одному.

— (в істериці) Не люди ви! Безжальні потвори ви! Грошей мені треба — ГРО-ШЕЙ!!! З похмілля я — дуже хочу похмелитися. Грошей дайте!

— А в мене тут чекушка, грамів сто залишилося… Будеш?

— Буду.

Канюка випиває, нервово смикає кадиком і забирається геть, буркочучи: «Самаряни кругом… зарррази!!!»

*

Адам жив у раю досить довго і щасливо, але нарешті йому стало самотньо й сумно. Бог це помітив, покликав Адама і сказав:

— Сину мій, бачу, що тобі самотньо. І Я збираюся створити для тебе Ідеальну Подругу Життя. Вона буде ідеально красива, вона кохатиме тебе без пам’яті, виконуватиме найменшу твою примху, і кожен твій день вона перетворить на свято.

— Ого! — сказав Адам. — Оце так так! Дякую!

— Одначе, — строго сказав Бог, — аби мій план здійснився, від тебе чимало буде потрібно… Ідеальна Подруга має бути плоттю від плоті твоєї, тож тобі доведеться позбутися ноги, руки й частини грудної клітини.

Адам подумав, зітхнув і запитав:

— Так, ну а що я зможу отримати за одне ребро?

 

За матеріалами: Гомельский католический портал

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: