Погляд

З історії повстання «крістерос»

04 Серпня 2013, 12:15 1114
Розстріл священика, Мексика


Розстріл о. Франсіско Вера за звинуваченням у звершенні св. Меси (Халіско, квітень 1927 р.). Офіцер урядових військ, який зробив знімок, переслав його до Кальєса, а той звелів опублікувати в газетах.

«Похід мексиканських більшовиків на Церкву» — так назвав свою статтю про гоніння у Мексиці 1920‑х років російський католицький священик Станіслав Тишкевич SJ.

«Комсомольці», «чека» — мексиканські реалії о. Станіслав «переклав» мовою, цілком зрозумілою його читачам, російським емігрантам пореволюційної доби. Насправді антураж режиму Кальєса мало чим нагадував СРСР, і сателітом Сталіна він не був. Радше можна би назвати Плутарко Кальєса соціал-демократом — так, лівим (хоча й не дуже вже й лівим, як за сьогоднішніми мірками), але не радикалом. На загальному тлі він вирізнявся не економічною своєю політикою, а запеклою, цілком по-більшовицьки, ворожістю до католицького християнства.

У більшості тих, хто постраждав від гонінь Кальєса, біографії схожі: народився… вступив до семінарії… висвячений… коли уряд впровадив заборону на діяльність священиків — служив підпільно… арештований, розстріляний.

Втім, є також і миряни. Святому Давиду Ролдану-Лара було 19 років. Він народився в муніципалітеті Чальчіуїтес 2 березня 1907 р. (на багатьох ресурсах вказано 1902 р., це може бути поширенням помилки з першої публікації на ватиканському сайті). Він рано зостався без батька і ще в дитинстві був змушений піти працювати. Так, він вступав до семінарії, але довелось її залишити — грошей не було. Влаштувався на шахту, щоправда, не копати, а займатися бухгалтерією. Мав намір одружитися, якщо вже не вийшло бути у семінарії…

Давид Ролдан-Лара

Він так і не одружився. Справа в тому, що окрім роботи на шахті, Давид був активістом Католицької асоціації мексиканської молоді, а 1925 року став заступником голови місцевого відділення Національної ліги на захист релігійної свободи. Лігу цю організували мексиканські католики, щоби політичними засобами боротися проти антицерковних законів Кальєса (серед цих велінь були і величезні штрафи за ношення сутани, і вигнання іноземного духовенства, й примусове закриття монастирів та католицьких шкіл, а в окремих штатах — ще й повна чи майже повна ліквідація священиків).

Зверніть увагу, до речі. Нам часто кажуть, як з одного боку, так і з іншого, що гасло «релігійної свободи» у католиків проголосив лише ІІ Ватиканський Собор, на противагу традиційному вченню. Так ось, ні: Liga Nacional para la Defensa de las Libertades Religiosas (або LNDefensora de la Libertad Religiosa, зустрічаються обидві назви) була заснована 14 березня 1925 року, і ніякого там модернізму, примиренства і діаложества — саме лиш учення про Христа-Царя, владику, який понад усіма земними володарями. Традиційніше (і «реакційніше») вже нема куди.

Так ось. Лігу створили для виключно громадянської, духовної, ненасильницької боротьби. Петицію там збиралися підписувати на адресу уряду; закликали не купувати нічого з того, без чого можна обійтися (щоби тим самим не сплачувати Кальєсові податків). Але одна справа — що збираєтеся робити ви, й геть інша — що збираються робити з вами. 14 серпня 1926 року солдати арештували священика, о. Луїса Батіса Саїнса. Наступного ранку члени Ліги зібралися, щоб вирішити, як би допомогти його звільненню. Про їхню зустріч тут-таки стало відомо владі, й арештували ще й трьох активістів-мирян. За старшого у них був Мануель Моралес Сервантес, який мав розкішні вуса і трьох дітей; було йому 28 років. У місцевому відділенні Ліги він був головою. Далі — Сальвадор Лара-Пуенте, якому напередодні арешту сповнилося 21. І його кузен, 19-річний Давид Ролдан-Лара, як уже згадувалося — заступник голови. Що цікаво, усі троє були колишніми семінаристами, й усім довелося покинули семінарію через брак коштів. Здавалось би, це той самий знедолений пролетаріат, робітничий клас, заради блага якого все у соціалістів і робилося — чи не так? Ну, певно, не так.

Дружині Мануеля Моралеса (на ранкову зустріч він не встиг, його арештували вдома) і матері Сальвадора Лара солдати сказали: мовляв, не хвилюйтеся, заберемо їх до міста, вони дадуть показання й повернуться. Те ж саме було сказано і батькові нареченої Давида Ролдана-Лара, у нього навіть грошей не взяли, коли він спробував викупити арештованих.

Cristeros

Зліва направо: св. Луїс Батіс, св. Мануель Моралес, св. Сальвадор Лара

Чотирьох арештованих посадили по автомобілях і повезли, справді, у напрямку Сакатекаса, але по дорозі машини зупинилися. Першими розстріляли старших — священика і голову. Сальвадора і Давида провели кроків на сто далі, у бік гір; обидва, як кажуть, ішли спокійно, і читали вголос «Акт любові» — є така молитва:

Dómine Deus, amo te super ómnia et próximum meum propter te, quia tu es summum, infinítum, et perfectíssimum bonum, omni dilectióne dignum. In hac caritáte vívere et mori státuo. Amen.

Господи Боже, люблю Тебе понад усе, і ближнього мого люблю заради Тебе, бо Ти — найвище, безконечне і найдосконаліше благо, гідне всілякої любові. В цій любові я вирішую жити й померти. Амінь.

Потім вони обернулися до своїх убивць і кожен вигукнув: «¡Viva Cristo Rey y la Virgen de Guadalupe!» — «Слава Христу-Царю і Пресвятій Діві з Гваделупе!» Пролунали постріли. Сальвадор загинув одразу, а Давид упав, важко поранений, і одному з солдатів довелося його добити.

Так четверо мучеників відсвяткували Внебовзяття Богородиці. Й ось після цього Національна ліга на захист релігійної свободи ухвалила рішення підтримати збройні виступи проти Кальєса і його антихристиянських законів, які вже подекуди спалахували. Так почалася війна крістерос.

Про саме повстання крістерос та про переслідування католиків — духовенства й мирян — можна писати дуже багато, це тема як мінімум для книги. У цій історії кожен знайде щось близьке собі. Кому пафосу зі стріляниною — рекомендую фільм «For Greater Glory: The True Story of Cristiada» (але пам’ятайте, що це художній фільм, а не документальне кіно); кому про душу страждальця — читайте, якщо ще не читали, «Силу і славу» Грема Гріна.

Закінчилося все якось дуже безглуздо: зійшлися на тому, що закони Кальєса залишаться в силі, але виконуватися не будуть. Тим не менше, з 4500 священиків, які служили в Мексиці у середині 1920‑х років, до 1934 року залишилося 344, які мали державну ліцензію. За рік по тому більш ніж у половині мексиканських штатів священиків не було зовсім… Коли єпископи зажадали від повстанців погодитися на примирення з урядом на компромісних умовах, багато крістерос відчули себе зрадженими. Зараз дехто пише, що вимога виходила з Ватикану. Можливо… Тоді, певно, контраст між украй стриманим ставленням до крістерос — і безумовною підтримкою, які ієрархи «на місцях» і в Римі виявили за кілька років до національного руху Франко в Іспанії, можна пояснити тим, що на початку 1930 року на зміну кардиналові П’єтро Гаспаррі як держсекретарю Ватикану прийшов кардинал Еудженіо Пачеллі, майбутній Пій ХІІ? Втім, це лише здогадки, які потребують подальшої дослідницької праці.

Термін повноважень президента Кальєса завершився 30 листопада 1928 року. Упродовж наступних років Кальєс фактично керував країною як «хефе максімо» — верховний вождь, стоячи поза спинами чотирьох президентів по черзі. Один із них, Ласаро Карденас, вийшов з-під контролю «національного лідера», арештував його за звинуваченням у змові з метою підриву залізничної колії (!) і депортував у США. Кальєсівську політику збройного переслідування Церкви офіційно засудив мексиканський Конгрес. Хоч як дивно, повернутися на батьківщину Кальєсові дозволив наступник Карденаса, католик Мануель Авіла Камачо. Кальєс, який усе свідоме життя був масоном і переконаним атеїстом, на старість зацікавився спіритуалізмом — викликанням духів померлих із допомогою медіумів. Помер він у Мехіко 1945 року.

Повстанці-крістерос

Група повстанців-крістерос, за національністю — індіанці уїчолі.

Луїса Батіса Саїнса, Мануеля Моралеса, Давида Ролдана-Лара і Сальвадора Лара-Пуенте беатифікував 22 листопана 1992 року Папа Йоан Павло ІІ. Він же їх канонізував 21 травня 2002 року у складі групи «Христофос Магалланес і 24 товариші, мученики». Їхній спомин призначено на 21 травня, а окремо кожного з них згадують у їхні dies natalis (день народження для Неба).

¡Viva Cristo Rey!

Олег-Михаїл Мартинов, hithlin.livejournal.com

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Мексика
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: