Милосердя Бога, а не справедливість людей спасає світ, сказав Папа Франциск учора, в неділю 15 вересня, перед проказуванням молитви «Ангел Господній». Цими словами він звернувся до великого натовпу, що попри дощ зібрався на площі св. Петра.
Центром роздумів Папи цього дня став уривок з Євангелія дня, де наведено три притчі про милосердя: про загублену вівцю, про загублену драхму і про батька і двох синів, блудного й того, що вважав себе за праведного. Всі три притчі, сказав Папа, говорять нам про радість Бога. Але в чому ж вона полягає, ця радість Бога?
«У прощенні: радість Бога полягає у прощенні! Це радість пастуха, який знайшов вівцю, радість жінки, яка відшукала загублену монету; це радість батька, який приймає у своєму домі сина, що вважався втраченим, — він був як мертвий, і повернувся до життя, повернувся додому. Але — увага — це не почуття й не готова до будь-яких компромісів «добродушність»! Навпаки, милосердя — це істинна сила, спроможна спасти людину та світ від такої форми духовної онкології, як гріх, моральне зло. Тільки любов заповнює порожнечі, негативні прірви, які зло вириває у серцях людей та в історії. Тільки любов спроможна це зробити».
«Ісус, — вів далі Папа, — втілює собою милосердя, втілює любов. Він — Бог, який став людиною». І «кожен з нас є тією загубленою вівцею, драхмою, що закотилася; в кожному з нас є той син, який витратив свою свободу на те, щоби слідувати за фальшивими ідолами, за примарою щастя, і втратив усе».
«Але Бог не забуває про нас, Отець ніколи нас не полишає. Він терпеливий Отець: Він завжди чекає! Він поважає нашу свободу, але залишається завжди вірний. І коли ми повертаємося до нього, Він приймає нас як дітей у своєму домі, тому що не перестає ніколи, навіть на мить, чекати нас із любов’ю. І серце Його радіє з кожного сина, який повернувся. Господь ликує, тому що Він — втілена радість! Він радіє, коли один з нас, грішників, приходить до Нього і просить простити».
І в чому ж тут небезпека? — У тому, що ми гадаємо, ніби то ми є праведні та судимо інших. Ми судимо навіть Бога, бо вважаємо, що Він повинен карати грішників, засуджувати їх на смерть, а не прощати.
«Тому ми ризикуємо залишитися поза стінами дому Отця! Як старший брат із притчі, який замість того, щоб радіти поверненню брата, злоститься на батька через те, що той його прийняв і влаштував свято. Якщо у нашому серці немає милосердя, радості прощення, то ми не перебуваємо у спілкуванні з Богом, навіть якщо дотримуємося всіх Його заповідей, тому що спасає тільки любов, а не виконання повелінь. Саме любов до Бога і ближніх доводить до досконалості сповнення всіх заповідей. І це Божа любов, Його радість: прощати. Він чекає на нас завжди. Можливо, в когось на душі лежить камінь: я зробив це, я скоїв те… Він чекає на тебе! Він — Отець: Він завжди на тебе чекає!»
Якщо ми живемо за законом «око за око, зуб за зуб», то там не вийти зі спіралі зла, підкреслив Святіший Отець.
«Лукавий — хитрий, і він намагається вмовити нам, що ми, з нашою людською справедливістю, можемо спастися і спасти світ. Насправді ж тільки Божа справедливість може нас спасти! І справедливість Бога явила себе на Хресті. Хрест — ось суд Божий над нами і над цим світом. Але як нас судить Бог? Віддаючи за нас своє життя! Ось найвищий акт справедливості, що його звершив раз і назавжди Князь світу; і цей найвищий акт справедливості є також милосердям. Ісус закликає нас усіх слідувати цим шляхом. «Будьте ж милосердні, як Отець ваш милосердний» (Лк 6, 36).
І Папа додав:
«Я прошу вас зараз, щоб усі, мовчки, кожен з нас подумає про когось, із ким у нас погані стосунки, на кого ми злостилися, кого ми не любимо. Подумаємо про цю людину й мовчки, просто зараз, помолимося за неї, і будемо до неї милосердні».
За матеріалами: Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
