Захланність присипляє серце людини

Роздуми над  Словом Божим на понеділок XXIX звичайного тижня, рік І

Події, про які говориться в сьогоднішньому євангельському уривку, трапляються також і в наші дні: людина може вважати, що вірить в Ісуса Христа, слухати Його повчання, молитися, проте не вважає чимось суперечним кривдити свого брата, забираючи його частину спадщини. Скривджений, розуміючи, що Господь є добрим і справедливим, звертається до Нього з проханням стати на захист його «справедливих» інтересів.

Нас, можливо, як і скривдженого, може здивувати така неочікувана відповідь: Ісус не тільки не захищає Його, але своїм повчанням натякає на те, що не тільки його брат захланний, а що й він домагається «справедливості» керуючись захланністю.

Адже захланність це постава серця, яка не залежить від розміру і кількості майна. Вона проявляється в тому, що людина ототожнює майно та гроші з істинним джерелом щастя і робить залежним своє щастя саме від достатку. Надаючи у своєму серці грошам значення і місце, яке належить Богові, людина стає ідолопоклонником, можливо навіть не до кінця це усвідомлюючи.

Внаслідок первородного гріха людина втратила відчуття любові Бога, приналежності до Нього. Саме відчуття того, що Бог тебе любить, породжувало також і відчуття захищеності та безпеки свого власного життя. Втративши любов Бога, людина втратила також і відчуття безпеки, яке тепер несвідомо намагається знайти в чомусь, що може здаватися їй тим, що забезпечує нас і наше щастя. Як говорить відоме прислів’я: «Гроші все можуть вирішити».

Покладання надії на гроші, на матеріальне, замість надії на Бога, є небезпечним для вічного життя людини. Про це ясно говорить притча, що її Ісус розповів після розмови зі скривдженим. Багач, покладаючи свою надію на матеріальне забезпечення, став сліпим щодо справ духовних, щодо справ вічного життя… Захланність присипляє серце людини, яке тільки в постійному чуванні може зустріти Нареченого своєї душі.

Бути вільними від захланності зможемо лише тоді, коли зрозуміємо і відчуємо залежність від Бога. Підтримуючи єдність з Богом у молитві, частому причасті Таїнств, служінні Ісусу в ближніх ми зможемо утримати себе від духовного сну захланності та не пропустити часу приходу Господа  до нашого серця.