Цього року під час престольного Празника в греко-католицькій парафії Покрова Пресвятої Богородиці у Вінниці, якою нині опікуються отці зі Згромадження Воплоченого Слова, згадували 100-річний ювілей присутності Редемптористів в Україні.
Божественну Літургію 14 жовтня з нагоди храмового свята парафії очолив о.Михайло Волошин, редемпторист, а проповідував його співбрат по Згромадженню — о.Василь Оприско. Ці священики свого часу служили у Вінниці. Супроводили св. Літургію співом монахи редемптористи. Із місцевого духовенства на святі були: отець-декан Микола Дуркалець, о. Василь Комарницький (смт. Липовець), о. Василь Окрепкий (с. Очеретня) та о. Антон Борис (м. Козятин). Також приїхали із Івано-Франківська співбрати із Згромадження Воплоченого Слова — о. Йосафат Бойко, ВС та о. Петро Цідило, ВС. Також, серед запрошених був о. Любомир Романишин (с. Слобідка, Бучацька Єпархія). Прибули на свято сестри-монахині: с. Моніка, с. Роза, і с. Валерія – Каносіянки (РКЦ, м. Вінниця); сестри Василія та Хризанта – Василіянки (м. Київ) і с. Михайлина – Служебниця. До храму прийшли помолитись численні вірні.
Справедливо було, отак, у Вінниці, подякувати Богові за 100 років служіння на Україні Згромадження Редемптористів (Згромадження Найсвятішого Відкупителя), яке запросив на Україну Митрополит Андрей Шептицький, і саме 21-го серпня 1913 року до України (с. Унів, біля Львова) прибули перші місіонери.
Саме цього, 2013 року, виповнюється славний столітній ювілей, а в тих ста роках історії також є присутня Вінниця. Читаємо в розповіді про Згромадження: «Історія перебування редемптористів у м. Вінниці сягає аж 1957 р. У той час о. Григорій Мисак повернувся до Львова із заслання. Радянська влада не хотіла дати йому львівської прописки, тому він був змушений їхати до іншого міста. Боже Провидіння спровадило його до м. Вінниці. За допомогою римо-католицьких священиків влаштувався на роботу, знайшов помешкання.
У 1978 р. до Вінниці приїхав на студії брат Ігор Возьняк і навчався у о. Романа Бахталовського історії Церкви, догматики, морального богослов'я. Після свячень о. Ігор знову повернувся до Вінниці, замешкав в однієї пані, влаштувався на державну роботу і одночасно працював захристиянином в римо-католицькому храмі. У 1990 р. о. Ігор Возьняк був обраний Протоігуменом Львівської провінції Згромадження і його замінив о. Михайло Хрипа.
Після легалізації УГКЦ отець М. Хрипа замешкав по вулиці Крутий узвіз, 9 і розпочав духовну працю. Спочатку Богослужіння відправлялися у приватному будинку, де він мешкав. На жаль, спроби знайти окреме приміщення виявилися марними. Місцева влада не дозволяла відкрити греко-католицький храм, тому римо-католицька громада дозволила користуватися своїм. У той самий час о. М. Хрипа шукав можливостей, аби розпочати будову греко-католицького храму. У 1993 р. вдалося отримати дозвіл на земельну ділянку та будівництво храму в центрі міста. Протягом трьох років повстав новий величавий храм Покрови Пресвятої Богородиці».
Отак із руїн знову повстала Церква на цих землях, — як читаємо, — серед гонінь і переслідувань живучи в підпіллі, а з приходом волі — відновлюючи свої громади та будуючи храми, які є видимими знаками присутності Бога на Землі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
