Сумління – голос Бога

Роздуми над Божим Словом на п’ятницю XXIX звичайного тижня, рік І

«Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати, чому ж ви не вмієте розпізнати часу цього?» (Лк 12, 56).

З кожним днем ми наближаємось до дня суду і нас супроводжує наше сумління. Якщо ми діємо згідно з ним — нам немає чого боятися. Проте якщо ми починаємо діяти проти сумління, то набуваємо собі ворога, який нас в час Суду може вкинути до в’язниці. Кожна людина від народження має у своєму серці невидимого суддю — совість. Її голос ми можемо заглушити, можемо діяти проти неї — тоді ми стаємо лицемірами. Господь буде судити нас згідного нашого сумління, яке є свідком наших добрих і поганих вчинків. Сміло можна сказати, що сумління — це голос Божий в нашому серці. Тому Суд Божий не полягає в тому, що Бог буде передивлятися все наше життя і виносити нам вирок. Ні, ми самі зможемо побачити наше життя у світлі Божої любові — таким, якими бачив його Господь…

Тому варто нам пам’ятати слова св. Йоана Богослова: «Любімо не сло­вом та язиком, але ділом та прав­дою! З цього довідаємося, що ми від правди, і заспокоїмо перед Ним наше серце, бо коли звинувачує наше сер­це, то Бог більший від нашого сер­ця і знає все» (1 Йн 3, 18-20).