Таємниця Божої любові

Роздуми над Словом Божим на четвер ХХХІ звичайного тижня, рік І

Лк 15, 1-10

Ісус у цих двох притчах про загублену вівцю і про втрачену драхму відкриває простими словами глибоку таємницю Божої любові до грішника. Господь бере приклади з життя простих людей, не боїться порівнювати турботливий пошук  Богом душі грішника з турботою пастиря про одну загублену овечку чи з бідною жінкою, яка шукає втрачену монету.

Бідна жінка має всього десять драхм. Саме така сума – десять драхм або динаріїв складала вартість приданого на Сході в часи Ісуса. Якщо придане було неповним, жінка просто не могла вийти заміж. Слухачі Ісуса добре розуміли стурбованість бідної жінки, яка готова перевернути весь дім, аби лише знайти ту єдину монету, якої бракує. Ісус говорить, що Бог має так само турбується про одного грішника як ця жінка про одну монету. Бог готовий перевернути весь світ, аби тільки дати спасіння цій душі, яка втратила з Ним контакт.

Заспокоїти турботу Бога про спасіння душ не зможе навіть наявність 99% всіх людей в лоні Церкви, Він не заспокоїться, поки не знайде ту останню овечку, про яку вже, можливо, всі давно забули. В світлі цих слів дуже несправедливими являються слова нарікання деяких людей: за що Бог відвернувся від мене, чому Бог мене покинув? Бо навіть якщо весь світ відвернувся від людини, Господь ніколи не полишає її, а терпеливо і навіть покірно шукає її. Відтак Бог нікого не посилає до пекла, пекло є наслідком свобідного вибору людини, як сказав К. С. Льюіс: «Я глибоко вірю, що брами пекла зачиняться зсередини»…