Відповідні жертви на відповідний вівтар

Роздуми над Словом Божим на свято Свв. Невинних немовлят, мучеників

Цар Ірод Великий розпочав свою політичну кар’єру 48 року до Різдва Христового як 25‑річний губернатор Галілеї. Там він прославився розгромом «банди Єзекії» (батька Юди Галілеянина), яка перешкоджала римлянам збирати податки. Розгром банди і страта «Галілейських розбійників» викликали схвалення у римських намісників Сирії та засудження у консервативних юдеїв, а це дозволяє зробити висновок, що «банда Єзекії» була армією народних повстанців. Останні роки правління Ірода відзначені особливою підозрілістю, мстивістю і жорстокістю. Якщо раніше він бачив небезпеку тільки з боку консервативних елементів суспільства, то тепер почав підозрювати у змовах своє найближче оточення включно із родичами. Так, за доносом він наказав стратити навіть своїх власних синів від першої дружини — Олександра й Арістобула (їх було повішено в Самарії), а також Антипатра. Але найжорстокішим його учинком, про який нам розповідає історія, є і залишиться вбивство немовлят, пов’язане з народженням Ісуса Христа.

Напевно у 25-річному віці Ірод не мав наміру стати кривавим диктатором. Може вірив, що, керуючи своїм народом, принесе багато користі, зробить світ кращим. Однак бажання необмеженої влади посіло в його житті перше місце, а з часом знищило все людське у ньому. Він увійшов в історію, але сьогодні його ім’ям називають тільки найжорстокіших людей. Шкода — адже він мав реальну можливість пізнати Істинного Бога.

Мучеництво немовлят, яких сьогодні вшановує Літургія нашої Церкви, не було, на жаль, останньою жертвою, принесеною на вівтар фальшивих богів і фальшивих цінностей. Вистачить пригадати минуле століття. Війни, колективізація, репресії, Голодомор — за всім цим стоять жертви з мирних людей, принесені на вівтар ідеології, яка намагалась побудувати кращий світ без Бога. Зараз людські жертви, в тому числі і дітей, приносять на вівтар ідеології «русского міра».

Хто забуває уроки історії — приречений на повторення історичних помилок. Також і сьогодні християни не повинні мовчати, коли Богові відмовляють у першому місці, коли не шанується святість життя (особливо ненародженого), коли на місце відвічних християнських цінностей втискаються інші. Що поставиш на місце Бога — тому будеш поклонятися, служити і приносити жертви.

Людина була створена на образ і подобу Бога і, як сказав св. Августин, неспокійна душа людини, поки не спочине в Бозі. У людині є щось, що шукає Бога. Правдою, однак, є також і те, що Бог створив людину вільною і настільки незалежною в своєму виборі, що вона може поставити на місце Бога все, що завгодно: гроші, приємність, славу, владу. Але людина повинна усвідомлювати: хоч би яку цінність вона поставила на місце Бога — їй і буде поклонятися, служити і приносити жертви.