Дрібничка, яка все руйнує

Роздуми над Словом Божим на четвер Х звичайного тижня, рік ІІ

Мт 5, 20 – 26

Що такого мають чинити учні Ісуса, щоб перевищити праведністю фарисеїв і книжників. Адже ці релігійні лідери Ізраїля справді багато часу присвячували для релігійних практик. Про що  йдеться?

З контексту виникає, що праведність тих останніх полягала на поверхневому виконанні заповідей. А поверхневе виконання є швидше для людини, ніж для Бога, котрий бачить таємне. Отже слова Господа заохочують усіх нас керувати свій погляд далі, ніж «поверхня». Під «поверхнею» вбивства, ненависті, злоби можемо викопати багато гніву в серці на брата, на ближнього. Не відкритий гнів призводить до браку прощення і примирення і стає наче рак в нашому тілі… Здається нам, що ми звикли вирішувати подібні справи формально, без глибшого аналізу. Після чергового конфлікту з нашим ближнім, швидко говоримо «перепрошую» для того, щоб мати емоційний комфорт і повільно віддаляємося з «гарячої території». Не ризикуємо щиро порозмовляти, бо боїмося знову натрапити на вразливі місця один одного.

Часто після конфлікту можемо почути слова Та нічого, дрібниця, ну що тут такого… Здається Слово Боже не раз застерігає нас не ігнорувати подібних «дрібниць». Ілля, на Боже повеління, постійно виходив дивитися в напрямку моря і бачив там всього лиш маленьку хмаринку, можна жартома сказати – «дрібничку», однак з неї ринула велика злива. Не ігноруй маленьких дрібничок, різних слів, недосказаних під час розмови, підозрілих поглядів, натяків, щиро запитай свого брата, що турбує його серце, щоб з маленької краплинки гніву не ринула злива ненависті, образливих слів, бійки і навіть вбивства.