Роздуми над Божим Словом на четвер ХIV звичайного тижня, рік ІІ
«Хворих оздоровляйте» (Мт 10, 8). В грецькому тексті слово «хворий» виражено словом «астхенУнтас», що також означає бути слабким духом, немічним, бідувати, потребувати. А «оздоровлення» — грецькою «тхерапЭутэ» — також можна перекласти як «зцілювати, служити, поважати, піклуватися».
Не всі з апостолів були професійними лікарями, не так ґрунтовно розумілися на медицині, але були послані Ісусом з такою місією. І у наш час не все залежить від професійності лікарів: адже лікарі лише намагаються лікувати, як можуть, але зцілює тільки Господь.
Так само і ми покликані до цієї місії. Можливо, це є трохи амбіційно називати нас «терапевтами душ», але коли ми служимо одне одному, співчуваємо чиємусь горю, підтримуємо у нужді, піклуємося про рідних, — ми насправді зцілюємо їхні серця. Бог від початку покликав людину жити у спільноті, у спілкуванні. «Не добре бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут 2, 18). «Двом ліпше, ніж одному… Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести» (Проп 4, 9-10). Церква — це «тіло, складене і надійно сполучене різними зв’язками в міру дії кожного окремого члена тіла, зростає на збудування самого себе в любові» (Еф 4, 16). У Бога немає випадковостей. Всі ми опинилися у певному місці проживання, місці праці, навчання, служіння, — там, де ми потрібні. Там є джерело нашого розвитку і можливість допомогти оточенню. Свідченням віри, підтримкою, розрадою. Під час кожної такої «випадкової» зустрічі, можемо запитати Бога: «Господи, покажи як Ти хочеш, щоб я попіклувався про цю людину? Дозволь йому побачити у мені Тебе». Хто знає, що задумав Господь і як він може використати тебе для врятування душі цієї людини…
Всі ми є членами одного тіла Христового — Його Церкви. І кожен із нас може вносити в тіло Христове щось своє, що необхідне для зростання іншої людини. «Добра людина з доброго скарбу свого серця виносить добро … бо чим переповнене серце, те промовляють уста!» (Лк 6, 45). Коли ми служимо ближнім — ми служимо Господу.
«Даром отримали — даром давайте» (Мт 10, 8). Кожен може послугувати, ділитися даром, який має. (пор. 1Пт 4, 10-11). А Дар (або уміння) утішати, допомагати — один з дарів Святого Духа. «Дбайте (досягайте, бажайте, прагніть) про більші дари, а далі я вам показую ще кращий шлях» (пор. 1Кор 12, 31).
Не залишайте ближнього без своєї братньої опіки, потіхи. Господь, у відповідь, потішить і вас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
