Сини чи слуги?

Роздуми над Божим Словом на середу ХХІ звичайного тижня, рік ІІ

Фарисеями називаємо людей, які дотримувались Закону буквально. І Закон у такому світлі виглядав кайданами, що поневолювали людину. Але ж від початку так не було. Сини ізрáїльського народу були вдячні Богові за те, що саме їх Він вибрав: вони почувалися синами Бога і сприймали закон як батьківські настанови.

Святий Лука у 15 розділі свого Євангелія розглядає не так образ блудного сина (як більшість вважає…), як фарисея у постаті другого сина; старший бо син також має проблеми з правильним розумінням синівства. «Ось я служу тобі стільки років…», — така фраза — це ніж у серце кожному батькові. Цей син будував свої відносини на справедливості, а вона ж тут так недоречна. Він вважав, що, виконуючи всі прохання батька, не буде йому нічого винен. Але є одна річ, на яку заслужити чи віддячитись за яку неможливо. Народження — любов батьків, що приводить на світ дитину — на це нічим не заслужиш, та ніхто й не сподівається. Сподіваються хіба що одного: щоб на любов відповіли любов’ю.

Ось так і з Богом. Намагатися зрозуміти Його через справедливість — марна трата часу. У підсумку неодмінно вийде якась карикатура.

«Горе вам, поводарі сліпі… Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо Я прийшов кликати не справедливих, а грішних».