Любов, ближні й вороги

Роздуми над Словом Божим на четвер ХХІІІ Звичайного тижня, рік ІІ

Сьогоднішні слова Господа роззброюють найсильніших. Можна собі якось поскладати життя: родина, робота, друзі, будні, вихідні, відпустки, свята. Так воно все крутиться одне за одним, по колу, що немає кінця. Та коли справа доходить до любові, й то до тієї справжньої, коли життя треба покласти, то найчастіше руки опускаються, а за ними слідують нескінченні ланцюжки відмовок: «Чому я? Я що, крайній? А мене хто буде любити? А для мене хто пожертвує?» Такі ситуації нерідко зустрічаються у відносинах навіть із найближчими. Нелегко щодня віддавати життя навіть за найрідніших.

Сьогодні ж Господь наказує любити не тільки друзів, а ще й своїх ворогів, добро чинити тим, хто нас ненавидить, благословляти тих, хто проклинає, й молитися за тих, хто зневажає.

Хто ж ці вороги, яких треба любити? Найчастіше ми шукаємо їх десь назовні, в інших людях. Однак не звертаємо увагу, навіть ігноруємо одного, який перебуває дуже близько, живе в нас — моя людськість, моя слабкість, моя неміч. Не говорю зараз про гріхи, але про людські немочі. Говорю про ту сторону свого життя, своєї історії, своєї особи, яку вважаю найбільшим ворогом, бо вона гальмує мене в моїй «гонитві» за святістю. Вона не дозволяє бути сильним, найкращим, першим серед усіх. Кожного разу, коли намагаюся підвести голову, чергова моя слабість ставить мене навколішки. Бо забуваю про одну правду: «Досить мені Божої благодаті, бо Божа сила виявляється в безсиллі». (пор. 2 Кор 12, 9). Не власною святістю і не власною силою маю жити, тільки святістю та силою Бога. Коли це зрозумію та прийму — зможу полюбити свого ворога, а разом із ним і всіх ворогів, що навколо мене.

І на завершення ще одна думка. Відомо, що в Святому Писанні кожне слово має значення, а також і сам порядок слів. На самому початку сьогоднішнього Євангелія Господь каже: «А вам, що слухаєте, кажу…» Цими ж словами Бог говорив до свого народу, даючи йому свої заповіді та настанови: «Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю.» (Втор 6, 4-5). Ізраїль мав спершу почути, а тоді виконати — любити Бога. Так само й сьогодні: якщо хочу виконати слово, яке Господь наказує мені, то маю Його слухати. Любов як до Бога, так і до ближнього розпочинається зі слухання Божого слова.