Кожен з нас — скарб

Роздуми над Божим Словом на суботу ХХІІІ звичайного тижня, рік ІІ

Євангеліє поділене на дві частини та містить три образи для порівняння: дерево, скарб і дім.

Дерево

Коли говориться «дерево», грецький оригінал передбачає переважно дерево фруктове. Тобто в біблійній мові немає дерева (в переносному прочитанні — людини), у якого б не було зовсім ніякого плоду. Так чи інакше, ми приносимо плід. Питання який він — добрий чи злий? За своїм плодом рослина дістає назву. Та, яка приносить яблука, називається яблунею, та, яка приносить виноград, так і називається виноградом. З цього погляду — як звати мене?

Критерієм дерева є плоди; критерієм людини є дія. Пам’ятаєте смокву, яка не принесла плоду і, бувши проклятою Господом, всохла? Так і ми всихаємо, залишаючись в апатії та бездіяльності.

Скарб

Важливо, що як у разі доброго, так і в разі злого серця воно все одно називається скарбом. Кожен із нас — скарб, навіть попри те, що перетворив своє серце на злий скарб.

Серед нас немає абсолютно мовчазних, більшість — помірно балакучі. Чи означає це, що наші серця постійно переповнені? З логіки Євангелія виходить — так. Бо написано: чим переповнені серця, те випливає з вуст. Що ж у твоєму серці, якщо на устах лишень підколювання, звинувачення, обмовляння та осудження? В цьому розумінні — кожен сам собі діагност.

Дім

Друга частина Євангелія поєднує два перші порівняння: «Ви кажете: Господи, Господи (вуста – серце – скарб), а не робите»… (дерево і плоди). Своїми побожними словами людина хоче обманути насамперед себе, бо сподівається, що промовляючи добре має добро і в серці. Ісус застерігає перед таким самообманом: адже від цього страждає перш за все сама людина — отримує дім, який може будь-якої миті розвалитися. Чи безпечно, чи комфортно жити в такому домі? Що робити людині, дім якої зруйнований бурею вщент?

Отже, виконувати Боже Слово вигідно навіть з погляду безпеки. Якщо сьогодні я легковажу Божим Словом або навіть думаю, що, читаючи Біблію та слухаючи проповіді, я роблю більше, ніж достатньо, — то чи готовий я перетворитися на безпритульного в далекому чи близькому майбутньому? І чи ми всі, так чи інакше, не бездомні люди? І чи готові вже сьогодні довбати скелю і заливати фундамент, чи готові гарувати, у поті чола будувати дім, який вистоїть в бурю? Чи готові ставати господарем — чи воліємо залишитися безхатьком?