Роздуми над Словом Божим на свято Воздвиження Хреста
Добре, що іноді це свято припадає на неділю і вся Церква знову в центр своєї уваги ставить хрест Господній — знаряддя нашого спасіння, знак Божої любові до людства, любові, що навіть здатна видати в наші руки свого Сина, Ісуса Христа.
Хрест залишається незрозумілим знаком Божої любові та знаряддям спасіння. Тоді Син Божий дав себе прибити до цього дерева ганьби й помер у муках і самотності. Де Бог? Де Його сила? Чому? Чи в ці дні хресних мук нашого народу не повторюємо ті самі запитання???
Відповіддю є Хрест Ісуса. У ньому Спаситель показує справжню любов: не горду, сильну, тріумфальну, а ту, що вмиває ноги навіть зрадникові, що не відповідає образою на образу, ненавистю на ненависть. Ісус піднятий над народом, щоб кожний, хто на Нього погляне, міг жити. Хрест як приклад страждання та одночасно протиотрута від страждань. Не дати, щоби зло нас перемогло, не піддатися логіці сильнішого, а, сприймаючи все з Божим Духом, принести свою хресну жертву, якщо це необхідно. Тоді й нас, як і Христа, Бог підвищить. До слави йдемо через болісний шлях хреста.
Господи Ісусе Христе, дякуючи Тобі за любов, об’явлену аж до смерті на хресті, прошу: допоможи поглиблювати мудрість Твого Хреста, щоб я, наслідуючи Твій приклад, брав свій хрест і допомагав Тобі у спасінні цього світу.