Хто якого суду чекає, тому такий буде

Роздуми над Словом Божим на XXVII Звичайну Неділю, рік А

У самому центрі сьогоднішнього Євангелія стоїть питання Ісуса, скероване до Його слухачів: «Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим робітникам?», —  та їхня відповідь: «Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які будуть вчасно віддавати його врожай» (Мт 21, 40-41). Ісус, подібно як колись пророк Натан у розмові з Давидом, приводить своїх опонентів до засудження ними їхнього власного гріха, представленого в загадковій притчі (пор. 2 Цар 12, 4-12). Тоді як Давид, глибоко вражений словом пророка, відповідає покаянням і визнанням гріхів (див. 2 Цар 12, 13; пор. Пс 51), — фарисеї та первосвященники залишаються у затверділості сердець і не приймають настанов Ісуса, які Він, бажаючи привести їх до покаяння і віри, до них скеровує. Результатом їхнього опору Слову Божому спочатку буде засудження Ісуса на смерть, а потім — як наслідок — зруйнування Храму і самого Єрусалима (пор. Мт 23, 37-39; 24, 15нн; 26, 3‑4).

Первосвященники та фарисеї ще не здогадуються, що притча адресована їм. У відповідь на запитання Ісуса вони представляють ідею Божої справедливості, яка в чомусь нагадує справедливість земних тиранів, які на будь-яке зло, вчинене проти них, відповідають надмірною помстою. Насправді Бог учинив зовсім по-іншому: не вигубивши лютих, Він віддав за них свого Сина, який узяв на себе прокляття гріха, щоб нас спасти. Того, Хто не знав гріха, Він вчинив гріхом для нас, щоб ми могли стати в Ньому Божою справедливістю (пор. 2 Кор 5, 21; Гал 3, 13). Божа справедливість, яка спасає грішника, даючи йому прощення і примирення, абсолютно інша, ніж справедливість людська, яка домагається абсолютного покарання.

Сьогоднішнє Євангеліє дає нам дуже важливий урок: слухаючи притч Ісуса, ми маємо дозволити, щоб слово Боже осудило нас і наш спосіб життя. Читач і слухач повинен скерувати це слово до самого себе і тоді воно стане джерелом світла і сили для навернення. Слово Ісуса повинно осудити наше життя. Можна йому віддатися без страху, тому що це милосердний суд, а не безжалісна кара для кожного.