Літургійні читання на 17 квітня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Великий четвер. Страсті. Спомин Тайної Вечері.
Преп. Симеона, що в Персиді.
Преп. Акакія, єп. Мелитинського

Вечірня з Літургією св. Василія Великого.

Апостол
1 Кор 11, 23-32

23 Адже я прийняв це від Господа і вам передав: що Господь Ісус тієї но­­­чі, коли був виданий, узяв хліб, 24 і поблагословивши, переломив і сказав: [Прийміть, споживайте], це — тіло Моє, що за вас [ламаєть­ся]. Робіть це на спомин про Мене! 25 Так само й чашу взяв Він по вечері, й сказав: Ця чаша — Новий За­віт у Моїй крові. Робіть це що­разу, коли будете пити, — на спо­мин про Мене! 26 Бо щоразу, як тільки бу­дете їсти цей хліб і чашу [цю] пити, ви зві­щаєте смерть Господа, аж по­ки Він прийде! 27 Так що, хто їстиме [цей] хліб і пи­тиме Господню чашу недостой­но, буде винний супроти тіла й кро­ві Господньої!
28 Тож нехай людина випробовує себе і так нехай їсть хліб та п’є з чаші. 29 Бо хто [недостойно] їсть і п’є, не розрізняючи [Господнє] тіло, той на осуд їсть і п’є. 30 Через це між вами багато хво­рих і недужих, і чимало тих, які впо­коїлися. 31 Бо якби ми самих себе судили, то нас би не судили. 32 А як Господь судить, то повчає нас, щоб ми не були осуджені зі світом.

Євангеліє
Мт 26, 1-20;

1 Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав cвоїм учням: 2 «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде ви­да­ний на розп’яття».
3 Тоді зібралися первосвященники та старші народу в дворі первосвященика на ім’я Каяфа 4 і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити. 5 Однак вони казали: «Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі».
6 І ось, коли Ісус був у Витанії, в до­мі Симона прокаженого, 7 до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з до­ро­гоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову. 8 Побачивши це, учні обурилися і сказали: «Навіщо така даремна тра­та? 9 Адже це можна було дорого продати і роздати бідним». 10 Зрозумівши, Ісус сказав їм: «На­віщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло; 11 бідних ви завжди маєте із со­бою, а Мене не завжди маєте. 12 Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон. 13 Воістину кажу вам: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї».
14 Тоді один із Дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників 15 і сказав: «Що ви дасте мені, і я ви­дам Його вам?». Вони ж відважили йому тридцять срібних монет. 16 І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати. 17 Першого дня Опрісноків до Ісуса пі­ді­йшли учні й запитали: «Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити Пасху?» 18 Він відповів: «Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: “Учи­тель каже: Мій час близько, в тебе справлю Пасху зі своїми учнями”». 19 Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували Пасху.
20 Коли настав вечір, Він сів до столу з Дванадцятьма.

Йн 13, 3-17

3 Ісус, знаючи, що все дав Йому Отець в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, 4 встав з вечері, зняв одяг і, взяв­ши рушника, підперезався. 5 Потім налив води до вмиваль­ниці й почав мити ноги учням і об­ти­рати рушником, яким був під­перезаний. 6 Підходить Він до Симона-Пет­ра. [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги? 7 Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш. 8 Каже Йому Петро: Ти не по­ми­єш моїх ніг повіки! Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не мати­меш частки зі Мною. 9 Симон-Петро каже Йому: Гос­по­ди, не тільки мої ноги, але й руки та голову. 10 А Ісус говорить йому: Хто вми­тий, тому потрібно тільки ноги об­мити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі. 11 Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті.
12 А коли помив їхні ноги і надів свій одяг, знову сів при столі й ска­зав їм: Чи ви знаєте, що Я зробив вам? 13 Ви називаєте Мене Вчителем і Гос­подом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. 14 Отже, коли Я, Господь і Учи­тель, помив вам ноги, то й ви по­винні мити ноги один одному. 15 Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам. 16 Знову й знову запевняю вас, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його. 17 Якщо це знаєте, то ви бла­жен­ні, коли це виконуєте.

Мт 26, 21-39;

21 І, як вони їли, сказав: «Воістину кажу вам, що один із вас Мене видасть. 22 Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: «Чи не я, Господи?». 23 А Він у відповідь сказав: «Той, хто вмочить зі Мною рукою в мис­ці, — Мене видасть. 24 Син Людський іде, як на­пи­са­но про Нього; але горе тій лю­ди­ні, яка зрадить Сина Людського! Кра­ще було б тій людині не наро­дитися. 25 Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: «Чи це не я, Учителю?». Від­по­­вів йому: «Ти сказав».
26 Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, розламав, дав учням і сказав: «Беріть, їжте, це — Тіло Моє». 27 Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, 28 бо це Кров Моя Нового Заві­ту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. 29 Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградного аж до того дня, коли його но­вим питиму з вами в Царстві Мого Отця».
30 Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору. 31 Тоді каже їм Ісус: «Ви всі спо­ку­ситеся Мною цієї ночі, бо напи­са­но: “Уражу пастиря — і розсіються вівці отари”.
32 А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галілеї». 33 У відповідь Петро сказав Йо­му: «Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!» 34 Ісус промовив до нього: «Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж за­спі­ває півень, ти тричі від Мене від­ре­чешся». 35 Каже Йому Петро: «Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе!». Так само ска­зали і всі учні.
36 Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і ка­же їм: «Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся». 37 І, взявши Петра та двох Зе­ве­деєвих синів, почав сумувати й ту­жити. 38 Тоді каже їм: «Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною». 39 І, пройшовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: «Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене об­мине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти».

Лк 22, 43-45

43 З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. 44 Перебуваючи у великій три­возі, Він ще ревніше молився; піт Його став як краплини крові, що ка­пали на землю. 45 Вставши від молитви, Він пі­дійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.

Мт 26, 40 – 27, 2

40 Повертається до учнів і зна­хо­дить, що вони сплять, і каже Пет­ро­ві: «То не змогли ви й однієї годи­ни по­пильнувати зі Мною? 41 Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух ба­дьо­рий, а тіло немічне». 42 Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: «Отче Мій, якщо ця чаша не може обми­нути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля». 43 Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими. 44 Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова. 45 Тоді приходить до учнів і ка­же їм: «Ви все ще спите й відпочива­є­те? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки гріш­ників. 46 Встаньте, ходімо, бо набли­зив­ся Мій зрадник».
47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу. 48 А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: «Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!». 49 Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: «Радій, Учителю!» — та й по­цілував Його. 50 Ісус запитав його: «Друже, для чого ти прийшов?». А ті підступили, на­­клали руки на Ісуса й схопили Йо­го. 51 І ось один із тих, які були з Ісу­сом, простягнувши руку, вихо­пив свого меча і вдарив раба пер­во­свя­щеника й відтяв йому вухо.
52 Тоді каже йому Ісус: «Повер­ни свого меча на його місце, бо всі, хто бе­ре меч, від меча загинуть. 53 Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Ме­­ні понад дванадцять легіонів ангелів? 54 Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?». 55 В той час Ісус промовив до юрби: «Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у хра­мі, навчаючи, і ви не схопили Мене». 56 Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
57 Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. 58 Петро ж ішов за Ним віддалік аж до двору первосвященика і, уві­йшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
59 А первосвященики і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити, 60 але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє 61 і кажуть: «Він говорив: “Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати”». 62 Первосвященик встав і сказав Йому: «Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?». 63 Але Ісус мовчав. І первосвя­ще­ник сказав Йому: «Заклинаю Тебе Богом живим, щоб Ти сказав нам, чи Ти Христос — Син Божий». 64 Ісус йому відповів: «Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви по­ба­чите Сина Людського, який буде си­діти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних».
65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: «Він сказав бого­хульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули бого­хуль­­­ство! 66 Як ви вважаєте?». Вони ж у відпо­відь сказали: «Він повинен померти!» 67 Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках 68 і приговорювали: «Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?».
69 Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галі­леянином! 70 Але він відрікся перед усіма, промовивши: «Не знаю, що ти ка­жеш!». 71 Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: «Цей був з Ісусом На­зарянином!». 72 І знову відрікся з клятвою: «Я не знаю Цієї Людини!». 73 Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: «Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!». 74 Тоді він почав зарікатися і кляс­тися: «Я не знаю Цієї Людини!». І враз заспівав півень. 75 Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: «Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене». І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

1 Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старші на­роду скликали раду проти Ісуса, щоб уби­ти Його; 2 і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.

На вмиванні:
Йн 13, 1-11

1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти з цього світу до Отця, виявив любов до своїх, — тих, які у сві­ті, — до кінця полюбив їх. 2 Підчас вечері, як диявол уже вки­нув у серце Юди Іскаріот­сько­го, сина Симона, видати Його, 3 [Ісус], знаючи, що все дав Йому Отець в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, 4 встав з вечері, зняв одяг і, взяв­ши рушника, підперезався. 5 Потім налив води до вмиваль­ниці й почав мити ноги учням і об­ти­рати рушником, яким був під­перезаний. 6 Підходить Він до Симона-Пет­ра. [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги? 7 Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш. 8 Каже Йому Петро: Ти не по­ми­єш моїх ніг повіки! Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не мати­меш частки зі Мною. 9 Симон-Петро каже Йому: Гос­по­ди, не тільки мої ноги, але й руки та голову. 10 А Ісус говорить йому: Хто вми­тий, тому потрібно тільки ноги об­мити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі. 11 Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті.

По вмиванні:
Йн 13, 12-17

12 А коли помив їхні ноги і надів свій одяг, знову сів при столі й ска­зав їм: Чи ви знаєте, що Я зробив вам? 13 Ви називаєте Мене Вчителем і Гос­подом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. 14 Отже, коли Я, Господь і Учи­тель, помив вам ноги, то й ви по­винні мити ноги один одному. 15 Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам. 16 Знову й знову запевняю вас, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його. 17 Якщо це знаєте, то ви бла­жен­ні, коли це виконуєте.