Греко-католицький календар
Великий четвер. Страсті. Спомин Тайної Вечері.
Преп. Симеона, що в Персиді.
Преп. Акакія, єп. Мелитинського
Вечірня з Літургією св. Василія Великого.
Апостол
1 Кор 11, 23-32
23 Адже я прийняв це від Господа і вам передав: що Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб, 24 і поблагословивши, переломив і сказав: [Прийміть, споживайте], це — тіло Моє, що за вас [ламається]. Робіть це на спомин про Мене! 25 Так само й чашу взяв Він по вечері, й сказав: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові. Робіть це щоразу, коли будете пити, — на спомин про Мене! 26 Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу [цю] пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде! 27 Так що, хто їстиме [цей] хліб і питиме Господню чашу недостойно, буде винний супроти тіла й крові Господньої!
28 Тож нехай людина випробовує себе і так нехай їсть хліб та п’є з чаші. 29 Бо хто [недостойно] їсть і п’є, не розрізняючи [Господнє] тіло, той на осуд їсть і п’є. 30 Через це між вами багато хворих і недужих, і чимало тих, які впокоїлися. 31 Бо якби ми самих себе судили, то нас би не судили. 32 А як Господь судить, то повчає нас, щоб ми не були осуджені зі світом.
Євангеліє
Мт 26, 1-20;
1 Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав cвоїм учням: 2 «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття».
3 Тоді зібралися первосвященники та старші народу в дворі первосвященика на ім’я Каяфа 4 і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити. 5 Однак вони казали: «Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі».
6 І ось, коли Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого, 7 до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову. 8 Побачивши це, учні обурилися і сказали: «Навіщо така даремна трата? 9 Адже це можна було дорого продати і роздати бідним». 10 Зрозумівши, Ісус сказав їм: «Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло; 11 бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте. 12 Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон. 13 Воістину кажу вам: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї».
14 Тоді один із Дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників 15 і сказав: «Що ви дасте мені, і я видам Його вам?». Вони ж відважили йому тридцять срібних монет. 16 І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати. 17 Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: «Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити Пасху?» 18 Він відповів: «Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: “Учитель каже: Мій час близько, в тебе справлю Пасху зі своїми учнями”». 19 Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували Пасху.
20 Коли настав вечір, Він сів до столу з Дванадцятьма.
Йн 13, 3-17
3 Ісус, знаючи, що все дав Йому Отець в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, 4 встав з вечері, зняв одяг і, взявши рушника, підперезався. 5 Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний. 6 Підходить Він до Симона-Петра. [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги? 7 Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш. 8 Каже Йому Петро: Ти не помиєш моїх ніг повіки! Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною. 9 Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки мої ноги, але й руки та голову. 10 А Ісус говорить йому: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі. 11 Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті.
12 А коли помив їхні ноги і надів свій одяг, знову сів при столі й сказав їм: Чи ви знаєте, що Я зробив вам? 13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. 14 Отже, коли Я, Господь і Учитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. 15 Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам. 16 Знову й знову запевняю вас, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його. 17 Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте.
Мт 26, 21-39;
21 І, як вони їли, сказав: «Воістину кажу вам, що один із вас Мене видасть. 22 Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: «Чи не я, Господи?». 23 А Він у відповідь сказав: «Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть. 24 Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського! Краще було б тій людині не народитися. 25 Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: «Чи це не я, Учителю?». Відповів йому: «Ти сказав».
26 Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, розламав, дав учням і сказав: «Беріть, їжте, це — Тіло Моє». 27 Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, 28 бо це Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. 29 Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця».
30 Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору. 31 Тоді каже їм Ісус: «Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: “Уражу пастиря — і розсіються вівці отари”.
32 А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галілеї». 33 У відповідь Петро сказав Йому: «Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!» 34 Ісус промовив до нього: «Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся». 35 Каже Йому Петро: «Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе!». Так само сказали і всі учні.
36 Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: «Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся». 37 І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити. 38 Тоді каже їм: «Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною». 39 І, пройшовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: «Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти».
Лк 22, 43-45
43 З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. 44 Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став як краплини крові, що капали на землю. 45 Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
Мт 26, 40 – 27, 2
40 Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: «То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? 41 Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне». 42 Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: «Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля». 43 Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими. 44 Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова. 45 Тоді приходить до учнів і каже їм: «Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників. 46 Встаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник».
47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу. 48 А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: «Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!». 49 Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: «Радій, Учителю!» — та й поцілував Його. 50 Ісус запитав його: «Друже, для чого ти прийшов?». А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його. 51 І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
52 Тоді каже йому Ісус: «Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть. 53 Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів? 54 Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?». 55 В той час Ісус промовив до юрби: «Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене». 56 Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
57 Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. 58 Петро ж ішов за Ним віддалік аж до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
59 А первосвященики і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити, 60 але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє 61 і кажуть: «Він говорив: “Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати”». 62 Первосвященик встав і сказав Йому: «Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?». 63 Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: «Заклинаю Тебе Богом живим, щоб Ти сказав нам, чи Ти Христос — Син Божий». 64 Ісус йому відповів: «Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних».
65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: «Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство! 66 Як ви вважаєте?». Вони ж у відповідь сказали: «Він повинен померти!» 67 Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках 68 і приговорювали: «Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?».
69 Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галілеянином! 70 Але він відрікся перед усіма, промовивши: «Не знаю, що ти кажеш!». 71 Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: «Цей був з Ісусом Назарянином!». 72 І знову відрікся з клятвою: «Я не знаю Цієї Людини!». 73 Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: «Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!». 74 Тоді він почав зарікатися і клястися: «Я не знаю Цієї Людини!». І враз заспівав півень. 75 Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: «Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене». І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
1 Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його; 2 і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
На вмиванні:
Йн 13, 1-11
1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти з цього світу до Отця, виявив любов до своїх, — тих, які у світі, — до кінця полюбив їх. 2 Підчас вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, видати Його, 3 [Ісус], знаючи, що все дав Йому Отець в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, 4 встав з вечері, зняв одяг і, взявши рушника, підперезався. 5 Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний. 6 Підходить Він до Симона-Петра. [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги? 7 Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш. 8 Каже Йому Петро: Ти не помиєш моїх ніг повіки! Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною. 9 Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки мої ноги, але й руки та голову. 10 А Ісус говорить йому: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі. 11 Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті.
По вмиванні:
Йн 13, 12-17
12 А коли помив їхні ноги і надів свій одяг, знову сів при столі й сказав їм: Чи ви знаєте, що Я зробив вам? 13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. 14 Отже, коли Я, Господь і Учитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. 15 Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам. 16 Знову й знову запевняю вас, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його. 17 Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте.