Літургійні читання на 11 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Неділя 4-та після Пасхи, розслабленого.
Свв. рівноапостольних Кирила й Методія, учителів слов’янських.
Св. свящмуч. Мокія

З дня:

Апостол
Ді 9, 32-42

32 Коли Петро обходив усіх, при­був він і до святих, які жили в Лідді. 33 Знайшов там одного чоловіка на ім’я Еней, котрий вісім років лежав у ліжку, бо був паралізований. 34 І сказав йому Петро: Енею, зціляє тебе Ісус Христос! Устань і при­бери свою постіль! І той відразу встав. 35 Побачили його всі, які жили в Лідді та в Сароні, і навернулися до Гос­пода.
36 А в Йопії була одна учениця на ім’я Тавита, що в перекладі означає Сарна; вона була сповнена добрих діл і милостинь, які чинила. 37 А сталося так, що вона тими днями захворіла й померла. Обмили її й по­клали у верхній кімнаті. 38 Оскільки Лідда була близько до Йопії, то учні, почувши, що Пет­ро там, послали до нього двох му­жів, благаючи: Не полінуйся при­йти до нас! 39 Уставши, Петро пішов з ними. Коли прийшов, завели його до верх­­ньої кімнати. Всі вдови обсту­пили його, плачучи й показуючи одяг і по­­кривала, які робила Сарна, коли бу­ла з ними. 40 А Петро, випровадивши всіх і схилившись на коліна, помолився. І по­вер­нувшись, сказав тілу: Тавито, встань! Вона розплющила свої очі і, побачивши Петра, сіла. 41 Подавши їй руку, він підвів її. І, покликавши святих і вдовиць, він поставив її перед ними живою. 42 Це стало відомо по всій Йопії, і люди повірили в Господа.

Євангеліє
Йн 5, 1-15

1 Після цього було юдейське свя­то, й Ісус прийшов у Єрусалим. 2 Є в Єрусалимі біля Овечої бра­ми купальня, що по-юдейському на­зивається Витезда, вона має п’ять кри­тих входів. 3 У них лежало багато недужих, слі­пих, кривих, сухих, [які очіку­ва­ли руху води. 4 Бо ангел Господній час від часу схо­див до купальні й збурював во­ду. Хто перший заходив після збу­рення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга]. 5 Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав. 6 Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здо­ровим? 7 Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Ко­ли ж я приходжу, то інший уже за­хо­дить раніше за мене. 8 Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи! 9 І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.
10 Була тоді субота. Тому юдеї ка­зали до того, хто видужав: Нині су­бота, і не годиться тобі носити свою постіль. 11 Він же відповів їм: Той, хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи! 12 Вони запитали його: Хто Той Чо­ловік, який сказав тобі взяти й хо­дити? 13 Оздоровлений не знав, хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці. 14 Згодом Ісус зустрів його в хра­мі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі. 15 Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.

Рівноапостольного:

Апостол
Ді 16, 16-34

16 І сталося, як ішли ми на мо­лит­ву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона при­носила великий прибуток своїм гос­­­подарям. 17 Вона йшла слідом за Павлом і за на­ми й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, во­ни провіщають вам шлях спа­сіння! 18 Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: На­ка­зую тобі Ім’ям Ісуса Христа — ви­йди з неї! І він вийшов у той же час. 19 Її пани, побачивши, що про­пала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на май­дан, до влади; 20 провівши їх до воєвод, вони ска­зали: Ці люди, будучи юдеями, бун­­тують наше місто 21 і навчають звичаїв, котрих нам, римлянам, не годиться ні пе­ре­й­ма­ти, ні виконувати! 22 І юрба напала на них, а воєводи, подерши на них одяг, наказали би­ти їх палицями. 23 Тож завдавши їм багато по­боїв, посадили у в’язницю, давши вка­­зівку в’язничному сторожеві пиль­­но їх охороняти. 24 Він, діставши таку вказівку, засадив їх до внутрішньої темниці й за­бив їхні ноги в колодки.
25 Опівночі Павло й Сила, мо­ля­чись, співом прославляли Бога, а в’яз­ні слухали їх. 26 Раптом стався великий зем­ле­трус, аж порушилася основа в’яз­ниці; враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани. 27 А коли прокинувся сторож в’яз­­ниці й побачив, що двері в’яз­ниці відчинено, витягнув меча і хотів себе вбити, думаючи, що в’язні по­втікали. 28 Та Павло закричав сильним голосом, гукаючи: Не заподій собі ні­якого зла, бо всі ми тут! 29 Той, попросивши світла, вско­чив і, тремтячи, припав до Павла та Сили, 30 і вивівши їх надвір, запитав: Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися? 31 А вони сказали: Віруй в Госпо­да Ісуса [Христа] — і спасешся ти та твій дім! 32 І говорили йому Господнє Сло­во й усім, хто в його домі. 33 І забравши їх тієї ж пори ночі, обмив їхні рани і тут же охрестив­ся сам і вся його родина. 34 Завівши їх до хати, запросив до столу і радів з усім своїм домом, що повірив у Бога.

Євангеліє
Йн 9, 1-38

1 А коли Він ішов, то побачив чоловіка, сліпого від народження. 2 Його учні запитали Його, кажу­чи: Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився? 3 Ісус відповів: Ні він не згрішив, ні його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла. 4 Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити. 5 Поки Я є у світі, Я — Світло для сві­ту! 6 Сказавши це, Він плюнув на зем­лю, зробив грязиво зі слини й помазав ним очі сліпому, 7 і сказав йому: Піди вмийся в ку­пальні Силоам! — Силоам у пере­кла­ді означає «посланий». Отже, він пішов, умився і прийшов зря­чим. 8 Сусіди ж і ті, котрі бачили його рані­ше, як він був жебраком, казали: Хіба це не той, хто сидів і жебрав? 9 Деякі говорили, що це він; інші говорили, що ні, але подібний до нього. Він [же] казав: Це я! 10 Тоді випитували в нього: Як тобі відкрилися очі? 11 Він відповів: Чоловік, котрого звуть Ісус, зробив грязиво й пома­зав мої очі та сказав мені: Іди в [ку­пальню] Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. 12 І запитали в нього: Де Він? Той ка­же: Я не знаю.
13 Тож повели того, який був колись слі­пий, до фарисеїв. 14 А того дня, коли Ісус зробив грязиво й відкрив йому очі, була су­бота. 15 Знову запитували його фари­сеї, як він прозрів. Він сказав їм: Грязиво поклав мені на очі, я вмив­ся і бачу. 16 Деякі з фарисеїв говорили: Ця Людина не є від Бога, бо не до­три­му­ється суботи. Інші ж казали: Як може грішна людина робити такі чу­деса? І виник між ними поділ. 17 Знову кажуть сліпому: Що ти скажеш про Нього, оскільки Він відкрив твої очі? Він же сказав: Це Пророк! 18 Але юдеї не повірили в те, що він був сліпим і став зрячим, аж по­ки не покликали батьків того, хто про­зрів, 19 і не запитали їх, говорячи: Чи це ваш син, про якого ви кажете, що народився сліпий? Як же він тепер бачить? 20 У відповідь його батьки ска­за­ли [їм]: Знаємо, що він — наш син і що народився сліпий, 21 а чому тепер бачить, — не зна­є­мо, або хто відкрив йому очі, — ми не знаємо. Він дорослий, його й за­питайте; нехай говорить сам за себе! 22 Таке сказали його батьки, оскільки бо­ялися юдеїв; а юдеї вже змо­ви­ли­ся, що коли хто визнає його за Хри­ста, — то буде відлучений він від синагоги. 23 Ось чому його батьки сказали: Він дорослий, тож за­пи­­­тайте його самого. 24 Отже, вдруге покликали чоло­віка, який був сліпий, і сказали йому: Віддай славу Богові! Ми знаємо, що Той Чоловік грішний! 25 У відповідь він сказав: Чи Він грішний, — я не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу! 26 [Ще раз] запитали його: Що Він тобі зробив? Як відкрив твої очі? 27 Він відповів їм: Я вам уже ска­зав, та ви не вислухали. Що ще хо­чете почути? Чи й ви хочете стати Його учнями? 28 І докорили йому, кажучи: Це ти Його учень, а ми — учні Мойсея. 29 Ми знаємо, що з Мойсеєм го­во­рив Бог, а Цей — ми не знаємо звідки Він! 30 Чоловік сказав їм у відповідь: Дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. 31 Адже відомо, що грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить Його волю, того Він слухає. 32 Споконвіку не чувано, щоби хтось відкрив очі тому, хто наро­див­ся сліпим. 33 Якби Він не був від Бога, то не міг би робити нічого! 34 А вони йому у відповідь ска­за­ли: Ти весь у гріхах народився, і ти ще нас вчиш? І вигнали його геть.
35 Почувши, що його вигнали геть, Ісус знайшов його і сказав [йому]: Чи віриш ти в Сина Люд­сь­кого? 36 Той у відповідь сказав: А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього? 37 Ісус сказав йому: І ти Його ба­чив, оце Він говорить з тобою. 38 Він же сказав: Вірю, Господи! — і вклонився Йому.

Біблійні роздуми