Літургійні читання на 24 червня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Різдво чесного і славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

Апостол
Рим 7, 14 – 8, 2

14 Бо знаємо, що Закон є духов­ний, а я — тілесний, проданий грі­хові. 15 Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що нена­виджу. 16 Коли ж я роблю те, чого не хо­чу, то погоджуюся із Законом, що він добрий. 17 Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені. 18 Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це доб­ро, того не [знаходжу]. 19 Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю. 20 Якщо ж я роблю те, чого не хо­чу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.
21 Отже, я відкриваю такий за­кон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене. 22 За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом, 23 та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого ро­зу­му й полонить мене законом грі­ха, що міститься в моїх членах.
24 Нещасна я людина! Хто виз­волить мене від цього тіла смерті? 25 Подяка Богові через Ісуса Хри­ста, Господа нашого!
Отже, я сам ро­зумом служу Божому Зако­нові, а тілом — законові гріха.

1 Тож немає тепер жодного осуду тим, які в Ісусі Христі [ходять не за тілом, а за Духом]. 2 Тому що Закон Духа, тобто життя в Ісусі Христі, визволив тебе від за­ко­­­ну гріха і смерті.

Євангеліє
Мт 10, 9-15

9 Не беріть ні золота, ні срібла, ні мідяків у ваші пояси, 10 ні торб у дорогу, ні двох оде­жин, ні взуття, ні палиці, бо ро­біт­ник вартий свого утримання.
11 А коли ввійдете в якесь місто чи село, розпитайте, хто там є до­стой­ний; і там залишайтеся, доки не вийдете. 12 Входячи ж до дому, вітайте його; 13 і якщо дім буде достойний, нехай зійде ваш мир на нього; якщо ж не буде достойний, ваш мир нехай повернеться до вас. 14 І як хто не прийме вас і не по­слухає ваших слів, то, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг. 15 Воістину кажу вам: легше буде зем­лі Содомській і Гоморрській у день суду, ніж тому місту.

Біблійні роздуми

Предтечі:

Апостол
Рим 13, 11 – 14, 4

11 Отже, ви знаєте час, що пора вже нам від сну прокинутися. Бо тепер спасіння ближче до нас, ніж то­ді, коли ми повірили. 12 Ніч минула, день наблизився, тому відкиньмо діла темряви і зо­дяг­німося в броню світла. 13 І будемо жити пристойно, як удень, — не в гульні та пияцтві, не в розпусті й розбещеності, не у свар­­ках і заздрощах, 14 але зодягніться Господом Ісу­сом Христом і турботу про тіло не перетворюйте на пожадливості.

1 Слабкого у вірі приймайте без суперечок щодо переко­нань. 2 Адже один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть зелень. 3 Хто їсть, хай не зневажає того, хто не їсть. А хто не їсть, хай не осу­джує того, хто їсть, бо і його Бог при­йняв. 4 Хто ти такий, що судиш чужого раба? Перед своїм паном він або стоїть, або падає. Але він встоїть, тому що Бог має силу підтримати його.

Євангеліє
Лк 1, 1-25. 57-68. 76. 80

1 Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, 2 і як нам передали їх ті, які із са­мо­го початку були очевидцями й служителями Слова, 3 то задумав і я, дослідивши пиль­но все від початку, написати за по­рядком тобі, високоповажний Тео­філе, 4 щоб ти переконався в достовір­ності нау­­ки, якої навчився.
5 В дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної чер­ги Авії, та його жінка з дочок Ааро­на, а ім’я її — Єлизавета. 6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови. 7 Та не мали вони дитини, бо Єли­завета була неплідна; обоє поста­рі­ли в днях своїх.
8 Одного разу, коли він за своєю ден­­ною чергою служив перед Бо­гом, 9 за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити. 10 А весь народ під час кадіння мо­­лився знадвору. 11 І з’явився йому Господній ан­гел, який стояв праворуч кадильного жертовника. 12 Захарія, коли побачив, жах­нув­ся, його охопив страх. 13 Та ангел промовив до нього: «Не бійся, Захаріє, тому що мо­ли­т­­ва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета наро­дить тобі сина, і даси йому ім’я — Йоан. 14 І буде тобі радість та потіха, і ба­га­то хто зрадіє з його наро­джен­ня. 15 Бо він буде великий перед Гос­подом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Свя­тим ще з утроби своєї матері. 16 І наверне він багатьох ізрáїльських синів до їхнього Господа Бога; 17 і він ітиме перед Ним у дусі та си­лі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приго­тувати Господеві досконалий народ». 18 І промовив Захарія до ангела: «З чого я про це дізнаюся? Адже я ста­рий, та й дружина моя поста­рі­ла в днях своїх». 19 У відповідь ангел сказав йому: «Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; ме­не послано говорити з тобою і бла­говістити тобі це. 20 І ось ти будеш мовчати і не змо­жеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не по­вірив моїм словам, які спов­нять­ся сво­го часу!»
21 Люди чекали на Захарію і ди­ву­­валися, чому він затримувався в храмі. 22 Коли він вийшов, то не міг го­во­­рити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він гово­рив до них знаками й залишався німим.
23 І коли закінчилися дні його слу­­жіння, він пішов до свого дому. 24 А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять міся­ців, кажучи: 25 «Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми».
57 А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина. 58 Почули сусіди та її родина, що Господь возвеличив своє милосердя над нею, і раділи разом з нею.
59 Сталося, що восьмого дня при­й­шли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією. 60 Та озвалася його мати й ска­за­ла: «Ні, хай буде названий Йоаном!» 61 А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям. 62 Тож знаками питали його бать­ка, як хотів би його назвати. 63 Попросивши дощечку, напи­сав слова: «Його ім’я — Йоан!» І всі зди­­вувалися. 64 В ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, бла­гословляючи Бога. 65 І страх напав на всіх їхніх су­сідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідалося про всі ці події. 66 Всі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: «Ким же буде ця дитина?» Бо Господня рука була з нею!
67 Його батько Захарія напов­нив­ся Духом Святим і став проро­кува­ти, промовляючи:
68 «Благословенний Господь, Бог Ізрáїля, бо Він відвідав і викупив свій народ.
76 І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йти­меш перед Господом, щоби при­го­ту­вати Йому дорогу;
80 А дитина росла й міцніла ду­хом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізрáїлем.