Від 30 листопада 2014 року до 2 лютого 2016 року у Католицькій Церкві триватиме Рік богопосвяченого життя.
Напередодні початку Року богопосвяченого життя Святіший Отець скерував окремого листа до усіх монахів, монахинь, ченців та черниць Вселенської Церкви, у якому описав його цілі, сподівання та горизонти.
У ньому Папа нагадав усім спільнотам богопосвячених, щоб із вдячністю поглянули у минуле, із захопленням жили сьогоденням та з надією дивилися у майбутнє.
Перше, на чому Папа Франциск наголосив у своєму посланні, це необхідність, щоб богопосвячені особи поглянули на минуле із глибокою вдячністю. На його думку, протягом цього Року було б дуже добре, щоб кожна спільнота богопосвячених осіб пригадала свою історію: свої початки та шлях розвитку, труднощі, які траплялися на цьому шляху, й те, як вони були подолані. Пригадувати і розповідати власну історію необхідно для того, щоб зберегти живою автентичність чернечої чи монашої спільноти, зміцнювати її єдність та сенс приналежності до неї. А також це буде унікальна нагода побачити непослідовність, яка становить наслідок людської немочі, а може, навіть і забуття деяких головних аспектів харизми спільноти богопосвячених осіб.
Друга мета Року, проголошеного Папою, — щоб богопосвячені особи із захопленням жили сьогоденням. Папа нагадав, що для засновників та засновниць монаших і чернечих спільнот абсолютним правилом було Євангеліє, а всі інші правила були лише його відображенням та засобами для того, щоб жити Ним у повноті; ідеалом для них був Христос, і вони намагались бути з’єднані з Ним, щоб могти разом з апостолом Павлом сказати: «Живу вже не я, а Христос живе у мені»; обіти для них мали значення лише для того, щоби втілити їхню палку любов до Господа. На переконання Папи, впродовж цього Року богоспосвячені особи, зокрема, повинні запитати себе: «Чи Євангеліє є путівником у моєму щоденному житті?» Ісус просить впроваджувати Євангеліє у життя, жити ним на щодень.
Далі Вселенський Архиєрей підкреслив: Рік богопосвяченого життя спонукає також замислитись над вірністю у виконанні місії, яка була довірена богопосвяченим особам і яку вони повинні сповнювати у дусі сопричастя, зокрема там, де панують відмінності й напруження. Сьогодні у суспільстві, позначеному поділами, складністю співжиття відмінних культур та нерівністю, спільноти богопосвяченого життя мають відповідальне завдання запропонувати світові модель спільноти, яка, визнаючи гідність кожної людської особи й поділяючи між собою дари кожного, дозволяє жити у братніх стосунках.
Говорячи про третю мету Року богопосвяченого життя, Папа звернув увагу на необхідність дивитись у майбутнє з надією. Знаємо про проблему зменшення покликань до богопосвяченого життя, але саме у такому стані непевності здійснюється наша надія, що живиться словами Спасителя: «Не бійся…, бо Я з тобою». Тут ідеться про надію, яка ґрунтується не на кількості чи дієвості покликань, але на Христі, на якого ми поклали нашу надію і для якого нема нічого неможливого. Така надія не розчаровує! Папа закликав не піддаватися спокусі кількості та ефективності, а особливо уповання на власні сили.
Далі у своєму посланні Єпископ Рима окремо звернувся до молодих монахів, монахинь, ченців та черниць, щоби протягом цього Року богопосвяченого життя вони були дійовими особами діалогу зі старшим поколінням у своїх спільнотах, і таким чином, у братній єдності збагачувались їхнім досвідом та мудрістю, а водночас пропонували свій ентузіазм і нові сили у напрацюванні нових форм життя згідно з Євангелієм та відповідей на нові виклики у свідченні й звіщенні Доброї Новини про Ісуса іншим людям.
А перейшовши до очікувань від Року богопосвяченого життя, Вселенський Архиєрей звернув увагу на бажання, щоб Церква могла виявити свою радість і щастя, які походять від Господа Бога, живляться братніми стосунками у спільнотах та здійснюються у повному даруванні себе на служіння Церкві, спільнотам, молоді, бідним, похилим віком та стражденним… Серед іншого, Папа Франциск підкреслив: Церква, сіль землі і світло світу, покликана бути закваскою Божого Царства у суспільстві, зокрема через свідчення братньої любові, солідарності, взаємоподілу.
Святіший Отець наголосив, що одна з головних характерних ознак богопосвяченого життя — це пророцтво, тому завдання богопосвячених — «розбудити світ». Дар пророкування, що уможливлює досліджувати історію, в якій ми живемо, та інтерпретувати події, робить людину спроможною розпізнавати й виявляти зло гріха та несправедливості. Пророк вільний, і тому він не боїться викривати зло, бо не повинен звітувати ні перед ким, окрім Господа Бога. Папа очікує від богопосвячених осіб, що вони будуть здатними зробити з Церкви дім і школу єдності, даючи приклад братнього співжиття у своїх спільнотах та між спільнотами; що вони стануть зразком прийняття іншого та взаємної любові. Щоб вони у конкретний спосіб виявляли прийняття іншого, зокрема через прийняття біженців, бідних і потребуючих. Щоб були креативними у катехитичній практиці, проповідуванні Божого слова та впровадженні молитви у життя. Аби вони дали ще дієвіше пророче свідчення, Єпископ Рима закликав богопосвячених осіб вийти за межі своїх інституцій заради співпраці на різних рівнях у євангелізації, вихованні та соціальних проектах.
Цим листом Святіший Отець звертається не лише до богопосвячених осіб, але також і до мирян, заохочуючи їх святкувати Рік Богопосвяченого життя як благодать, що може допомогти їм краще усвідомити дар богопосвяченого життя. А також Папа звертається цим листом і до богопосвячених осіб інших Церков, нагадуючи про спільні основи монашого життя, закликаючи, щоб екуменізм між богопосвяченими став допомогою на шляху до єдності між Церквами та привів до плідного співжиття між різними релігіями. Папське послання завершується закликом до єпископів, щоб вони дбали про плекання у своїх спільнотах історичних, а також нових харизм богопосвяченного життя й завжди були готові надати свою підтримку та допомогу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
