Іноді нам може здаватися, що надіятися вже даремно, ми опускаємо руки і не маємо більше бажання боротися. На це звернув увагу Папа Лев XIV, пропонуючи під час загальної аудієнції в середу, 18 червня 2025 р., чергові роздуми з циклу «Ісус Христос – наша надія».
Як повідомляє Vatican News, повертаючись до теми оздоровлень, які описані на сторінках Євангелій, Святіший Отець зазначив, що цього разу хоче запросити замислитися над ситуаціями, в яких ми почуваємося «заблокованими». В Євангеліях такі ситуації описані як параліч.
Дім милосердя
Папа зупинився на оздоровленні паралітика, про якого йдеться на початку 5-ї глави Євангелія від Йоана. Ісус прибув до Єрусалиму на юдейське свято, але не ввійшов відразу до храму, а зупинився біля одних воріт, де правдоподібно мили овець, призначених на жертвоприношення. Поруч було багато хворих, які, на відміну від овець, як зауважив Святіший Отець, не допускалися до храму, бо вважалися нечистими. І в цій ситуації «Ісус сам досягає їх у їхньому болі». Ці хворі надіялися на чудо, що може перемінити їхнє життя, бо там була водойма, води якої вважалися цілющими, й згідно з тогочасними віруваннями, хто перший занурювався, коли зрушувалися води, той оздоровлявся.
«Таким чином, виникала своєрідна “війна між бідними”: ми можемо уявити собі сумну картину цих хворих, які з великими зусиллями тягнулися до купальні», – сказав Лев XIV, додаючи однак, що ця купіль називалася Витесда, що означає «дім милосердя», що «може бути образом Церкви, де збираються хворі та бідні, і куди приходить Господь, щоб зцілювати та дарувати надію».
Прагнення зцілитися
І ось Ісус звертається до конкретного чоловіка, що був паралізований уже протягом 38 років. Він вже змирився з цим станом, бо йому ніколи не вдається досягти купелі вчасно. «Насправді, тим, що нас часто паралізує, є якраз розчарування. Ми відчуваємо зневіру і ризикуємо впасти в апатію», – сказав Святіший Отець, звертаючи увагу на те, що запитання, з яким Ісус звернувся до чоловіка: «Чи хочеш оздоровитися?», може здаватися зайвим. Натомість, як підкреслив Папа, «йдеться про необхідне запитання, бо коли хтось заблокований протягом багатьох років, йому може забракнути бажання зцілитися».
«Іноді ми воліємо залишатися хворими, змушуючи інших піклуватися про нас, – пояснив він. – Іноді це також є приводом, щоб не приймати рішення, що робити з нашим життям. Натомість Ісус повертає цього чоловіка до його найщирішого і найглибшого прагнення».
Взяти в свої руки ноші минулого
Цей чоловік відповідає на запитання багатослівно, представляючи своє бачення життя, в якому не має нікого, хто б його занурив у купіль, винен не він, а інші, що не піклуються про нього. Й такий підхід стає виправданням, що не брати на себе свою відповідальність. Далі він каже, що завжди є хтось, хто випереджує його, тобто, «висловлює фаталістичне бачення життя». Ми теж можемо думати, що якісь речі трапляються, «бо нам не пощастило». Це чоловік зневірений…
«Натомість Ісус допомагає йому зрозуміти, що його життя перебуває також у його руках. Він запрошує його встати, піднятися зі свого хронічного стану і взяти свої ноші. Цю ношу не можна залишити або викинути: вона символізує його минуле, пов’язане з хворобою, це його історія. До цього моменту минуле блокувало його, змушувало лежати, як мертвого. Тепер він сам може взяти лежака та нести, куди забажає: він може вирішувати, що робити зі своєю історією! Йдеться про те, щоб прямувати вперед, беручи на себе відповідальність за вибір шляху, яким іти. І це завдяки Ісусу!» – наголосив Лев XIV, заохочуючи: «Найдорожчі браття й сестри, просімо в Господа про дар розуміння, де наше життя заблоковане. Спробуймо висловити наше прагнення зцілитися. І молімося за всіх, хто почувається паралізованим, хто не бачить виходу. Просімо про повернення до Христового Серця, яке є справжнім домом милосердя!».
фінансово.
Щиро дякуємо!
