Рішення молодості

Роздуми над Словом Божим на IV неділю Адвенту, рік Б

…Ще ніколи в історії світу Господь Бог не довіряв своєму посланцю місії настільки важливої та делікатної. Архангел Гавриїл (ну бо то він мав викласти Марії всю справу) із заклопотаною міною злітав з небес на землю, пробуючи наперед обдумати, якими саме словами привітати адресатку, аби її не перелякати, ну а потім як людською мовою переказати сенс послання, якщо стосується воно незвіданих тайн Божих.

Місія ангельська була термінова і невідкладна. Все, що люди намагалися тяжкою працею будувати на землі, завершувалося знищенням у скажених війнах. Прості люди втрачали надію. Пересічна людина не була важливою. Навіть боги про неї не турбувалися. Бог істинний, Той, який любить кожне своє створіння, був ревно стереженою власністю малого єврейського народу, який відмежовувався від світу і був тим світом сприйнятий із недовірою. Отож завданнячко — як дати цьому світові пізнати любов Бога?

Але ж хіба для Бога є щось неможливе? Гавриїл повністю довіряв своєму Хазяїну. Якщо Хазяїн посилає його зараз у цей поганий світ, у якому навіть слово «любов» перестало означати любов, ну то Він знає, що робить. Одного тільки Гавриїл трохи не розумів: чому саме до Марії? Чого це Бог вибирає молоденьку дівчину, без життєвого досвіду, нікому не відому, яка не може похвалитися ні багатими родичами, ні вищою освітою, а крім того, то ще й живе в якійсь дірі? Хіба це місце для Благовіщення, хіба Син отакої Матері матиме належний вплив на долю світу???

Отакі й подібні думки кружляли в голові Гавриїла. Але, на свою радість, він мав також і інші. Бо Марія була пречиста, досконало слухала Господа, мала нічим не скаламучену довіру до Бога. Гавриїл не мусив перейматися, чи застане її готовою до такого високого візиту. Вона була готова завжди, навіть коли займалася хатніми справами, бо вона любила Бога і завжди перебувала при Ньому своєю тугою і прагненням. Гавриїла дивувала і мудрість Хазяїна, який вибрав для Благовіщення найвідповідніший момент у житті дівчини. Ось, вона саме переставала бути дитиною і входила у самостійне життя. Виходила з-під опіки старших, уже не мусила й не могла бути слухняною їм, і не могла в них знаходити опору. Могла і мусила віднині 100% вирішувати за себе сама. Гавриїл знав таємницю серця Марії: вона вирішила, що бажає бути слухняною Богові. Йому хоче служити, в Ньому знаходити опору. Не буде також намагатися все перекладати на свого нареченого, Йосифа. Марія любила Йосифа, цього доброго і мудрого чоловіка, і саме тому знала, що і вона, й він повинні вміти насамперед вирішувати все у своєму сумлінні, перед Богом.

Відкритість і відвага Марії, з якою вона ставилася до свого життя, і весь ентузіазм її молодості додавали Гавриїлові відваги. Тому, подолавши рештки своєї несміливості, він став перед дівчиною і промовив такі слова молитви:

«Радуйся, благодаті повна, Господь з Тобою,

Благословенна Ти серед жінок».

Дівчина була вражена. Вона ж не для того служила Богові, аби дістати від Нього якісь відзначення, а ото Божий посланець до неї?..

Тут ангел сказав:

«Не бійся, Маріє. Сам Бог Тебе вибрав. Ти зачнеш і народиш Сина, якому даси ім’я Ісус, що означає: Бог спасає. Він буде великий, тому що Він — Син Всевишнього».

Ісус, який нас спасе, буде моїм сином? — Марія була ще сильніше вражена. Буде сином моїм і Всевишнього Бога? Та як же це можливе, аби одна й та ж сама людина була сином людини і Сином Божим? І то Він має бути Великим, має бути Царем? Я ж не чекаю від Бога іншої величі, ніж та, яку я вже від Бога маю. Нащо мені бути матір’ю Великого Царя? Чи ти, ангеле, хочеш зробити з мене царицю? Я не про це думала, шукаючи змолоду свій життєвий шлях. Стільки є дівчат, які мріють про те, щоби стати зіркою!

Маріє, відказав Гавриїл, не цього хоче Бог. Він не бажає слави ані для Тебе, ані для Твого Сина. Йому важливі люди. Поглянь: стільки страждання на землі, а ніхто не навчить, як жити. Люди втрачають надію, що добро чогось варте в цьому світі! Молодь накладає на себе руки, на знаючи, що таке справжнє життя. Треба, аби до них прийшла людина, подібна до них самих, яка покаже їм шлях. Аби діти могли отримувати хрещення, відпущення гріхів, а вмираючі мали б надію на життя вічне. Треба оголосити людям, що кожна людина — важлива, що існують права людини, бо кожен має життя від Бога. Треба, щоб вони знали, що є заповідь любові до Бога і ближнього, що любов не безсила, що вона долає навіть брами смерті. Треба, щоб уміли робити знак хреста, бо це знак надії та віри в те, що Бог — понад усім, Бог, який не гордує жодним із простих, звичайних людей. Маріє, без Ісуса нічого з цього на землі не буде! Все залежить від Твого рішення!

Маріє, Ти — найсмиренніша слугиня Господня. Не бійся тієї величі, яку Бог дає своїм слугам. Не бійся також страждання, що чекає на кожного, хто йде за Ісусом, який має страждати за всіх.

Замислилася Марія. Так, Господь Бог застав її зненацька, перевищив її очікування. Але водночас вона відчувала, що ця Божа пропозиція їй відповідає, і що це, власне, і є її життєвий шлях. Бути Матір’ю Сина Божого — не для себе, а для кожного з людей. Тому вона сказала: «Ось я слугиня Господня; нехай зі мною станеться за твоїм словом».

Кожне шляхетне рішення, ухвалене в молодості, якщо залишишся йому вірний, зробить так, що відтоді доля світу точитиметься інакше…

Ілюстрація: В. І. Суріков, “Благовіщення”, 1914.