За кільканадцять днів до свого 105‑го дня народження помер найстаріший єпископ світу — Жері Льольє, єпископ-емерит, ординарій французької дієцезії Ам’єн у 1963-1985 роках. Він прославився тим, що, прагнучи повністю змінити стиль життя, продав нерухомість дієцезії і переселився у багатоповерхівку.
П’ять років тому, з нагоди сотого дня народження, єпископ Льольє вивісив на інтернет-сторінці Конференції єпископату Франції роздуми про своє довге життя. Вказав, що найважливішою подією для нього був ІІ Ватиканський Собор, який прийшовся саме на середину його життя. На його думку, то був «Собор оновлення». «Приймаючи в цьому контексті обов’язки єпископа, я почувався покликаним виконувати їх у тому самому дусі», — зізнався ієрарх. Попри «труднощі, клопоти, турботи і страхи», він завжди відчував обік себе активну присутність Бога, яка була йому підтримкою.
Жері Льольє народився 12 січня 1910 року в селі Рішебур-л’Авуї (північно-західна Франція). Священицьке рукоположення прийняв 8 липня 1933 р. Працював у дієцезії Аррас. Був головою Колегії св. Петра, настоятелем і деканом у Кале, а від 1956 року — генеральним вікарієм дієцезії. Перебуваючи під впливом Католицької дії, прагнув будувати мости між Церквою і суспільством.
Ординарієм сусідньої дієцезії Ам’єн був призначений 14 лютого 1963 р., за волею бл. Йоана ХХІІІ. Єпископські свячення прийняв 9 травня того ж року з рук єпископа Жерара Юге з Арраса. Брав участь у трьох останніх сесіях Собору.
Його наступник, єпископ Жак Нойєр, підкреслив, що єпископ Льольє здійснив серйозні зміни у функціонуванні парафій Ам’єнської дієцезії. «Вони стали частиною апостольських секторів, проваджених євангелізаційними комітетами, чиєю рушійною силою були церковні рухи. Чимало людей приймали цей виклик, хоча вочевидь не бракувало й інерції, спротиву, нерозуміння. Більшість незадоволених (ними переважно були люди, яким поламали звичні форми життя, або хто потребував більше часу, щоб зрозуміти, куди їх провадять) із часом усе сприйняли. Тільки нечисленна група незадоволених згуртувалася навколо архиєпископа Марселя Лефевра і Братства св. Пія Х», — згадує єпископ Нойєр.
Повернувшись із Собору, вказав він, його попередник не тільки започатковував різні душпастирські ініціативи, але й «усвідомлював, що Церква повинна стати “служебною і вбогою”, згідно з формулюванням о. Іва Конґара. Він продав нерухомість дієцезії, яка у центрі міста Ам’єна справляла враження влади, Церкви тріумфальної. Розселив священиків, і сам оселився, у таких само будинках, у яких мешкали звичайні люди. Хотів повністю змінити стиль Церкви. Покинув бурштиновий будинок, який був осідком єпископа, щоб оселитись у багатоповерхівці, за що буржуазія Ам’єна ставилася до нього трохи спогорда», — визнав єпископ Нойєр.
Вийшовши на відпочинок 1985 року, вислужений єпископ Льольє 10 років працював у центрі духовності у Лонгінессі поблизу Сен-Омера, де проголошував реколекції, служив духовним керівництвом і порав сад. Повернувшись до Арраса, оселився у домі для священиків-пенсіонерів. Через глухоту мав клопоти зі співслужінням Мес, але завжди готував коротку гомілію.
Помер 1 січня 2015 р. під час пообіднього відпочинку в домі для священиків-пенсіонерів. Похорон відбудеться 7 січня у катедрі Ам’єна.
На сьогодні найстаршим єпископом світу є Пітер Лео Джереті, який народився 19 липня 1912 року, вислужений єпископ-митрополит Ньюарка (США).
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
