Літургійні читання на 9 липня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Празник найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа — Чоловіколюбця.
Преп. Давида, що в Солуні

Апостол
Рим 9, 6-19

6 Не те, щоби Боже слово не збу­ло­ся. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізра­ї­лем. 7 І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка! 8 Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство. 9 Бо ось якими були слова обіт­ниці: Цієї ж пори прийду — і в Сарри буде син! 10 І не тільки це, а й Ревекка за­ча­ла в той самий час близнят від на­шого батька Ісаака. 11 Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби перед­бачення Боже виявилося у виборі, 12 не від учинків, але від Того, хто кли­че, — їй було сказано, що стар­ший служитиме меншому, 13 згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів. 14 Що ж скажемо? Може, в Бога не­справедливість? Зовсім ні! 15 Адже Він сказав Мойсеєві: По­милую, кого хочу помилувати, і змило­серджуся, над ким хочу зми­ло­сер­дитися! 16 Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто бі­жить, але від Бога, який милує. 17 Бо Писання каже фараоно­ві: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби про­славилося Моє Ім’я на всій землі! 18 Отже, кого хоче, Він милує, а ко­го хоче, робить черствим. 19 А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може про­ти­стояти Його волі?

Євангеліє
Мт 10, 32-36; 11, 1

32 Кожного, хто визнає Мене пе­ред людьми, визнаю і Я його перед Моїм Отцем, який на небесах, 33 а хто відречеться від Мене перед людьми, відречуся його і Я перед Отцем Моїм, який на небесах. 34 Не думайте, що Я прийшов при­­­­­нести мир на землю; не мир прий­шов Я принести, а меч. 35 Адже Я прийшов розлучити сина з його батьком, дочку з її матір’ю і не­вістку з її свекрухою; 36 і вороги людини — її домашні.
1 Коли Ісус закінчив наставляти своїх Дванадцятьох учнів, то пішов звідти, щоб навчати й про­пові­ду­вати в їхніх містах.

Свята:

Апостол
Євр 2, 11-18

11 Адже і Той, хто освя­чує, і ті, які освячуються, — всі від Одного. Че­рез це Він не со­ро­миться називати їх бра­та­­ми, 12 кажучи: Сповіщу Твоє Ім’я Мо­їм братам, серед Церкви оспіву­ва­тиму Тебе. 13 І знову: Я буду надіятися на Ньо­го! І ще: Ось Я і діти, яких Мені дав Бог. 14 А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чи­ном став їхнім спільником, аби своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола, 15 і визволити тих, які через страх смерті все життя утри­му­ва­лися в раб­­стві. 16 Адже не ангелів Він приймає, але приймає нащадків Авраама. 17 Тому треба було Йому в усьо­му уподібнитися братам, аби бути ми­лосердним і вірним Перво­свяще­ником перед Богом, для убла­гання за гріхи людей. 18 Бо в чому сам постраждав, бу­дучи випро­бу­ва­ним, Він може до­по­могти і тим, хто переносить ви­про­бування.

Євангеліє
Йо 3, 13-17

13 Ніхто не підіймався на небо, тільки Той, хто зійшов з неба: Син Людський, [який на небі]. 14 Як Мойсей підняв змія в пустелі, так має бути піднятий Син Люд­ський, 15 щоб кожний, хто вірить у Нього, [не загинув, але] мав вічне життя. 16 Бо так Бог полюбив світ, що дав [свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не за­гинув, але мав життя вічне.17 Адже не послав Бог [свого] Сина у світ, щоб судити світ, але щоби че­рез Нього спасти світ.

Біблійні роздуми