Коли ти один і нікого поруч…

Роздуми над Словом Божим на ІІ неділю Великого Посту, рік Б

«І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три намети: для Тебе один, і один для Мойсея, і один для Іллі…»

Три намети! Від кого ж вони хотіли сховатися, втекти?

—     Може від батьків, утікаючи з дому?

—     Від своїх чоловіка/дружини, пізно додому приходячи, шукаючи приводу десь із друзями затриматися, чи на роботі допізна засиджуємось.

—     Від роботи, посилаючись на кризу в країні і на відсутність робочих місць.

—     Ховаємось від себе самих, оточуючи себе друзями, знайомими, спілкуванням.

—     Чи від людей і світу, закриваючись в чотирьох стінах…

Як бачимо, втеча може бути багатогранною. Не існує одного випадку для всіх. Кожен із нас має щось своє.

Їх було троє: «А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Йоана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він преобразився перед ними». І в кожного була своя причина залишитися на тій горі.

Щодо Петра, то, мабуть, вже уже мав певне усвідомлення тієї відповідальності, яка на нього була покладена Ісусом. І це могло закласти певний страх: «А чи я зможу…?»

Можемо втекти від кого завгодно, але від себе — ніколи, і від Бога також… «І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім самого Ісуса».

Доказом цього є пророки, які явилися Ісусові: Ілля та Мойсей.

Знаємо, що Мойсей утікав, намагався приховати свій гріх, противитися волі Бога, врешті-решт повернувся до Єгипту, до свого народу, і повів їх за собою. Попри всі страхи, які його переслідували.

Ілля також намагався утекти, тому було багато причин… І, залишившись наодинці з собою в печері, зустрів Бога, зумів почути Його.

Після реальної зустрічі з Богом сміло можемо поглянути своїм страхам в обличчя і повернутися туди, від чого намагаємось сховатися. А маючи таку міць, опору, підтримку, маємо сміливість піти назустріч своїм страхам і подолати їх. Власне, Мойсей та Ілля так і вчинили свого часу. Учні Ісусові також спустилися з гори з Ісусом «у лоно» своїх страхів, — але вже іншими людьми. На тій горі не тільки Ісус преобразився перед ними, але й їхнє мислення преобразилось. Той час, проведений із Богом, є чимось неймовірним, тим, що міняє твоє життя і твій погляд на своє життя.

Настане мить, коли вважатимеш себе самотнім, і озираючись навколо, нікого не побачиш поруч. Лише Ісус. Він завжди поруч тебе!