Роздуми до Слова Божого на Четверту неділю Посту (УГКЦ)
Кілька місць в цьому уривку інколи викликають не розуміння читачів й тому перед тим, як сказати про головне значення цієї розповіді, дозволю собі коротко їх прояснити.
Слова батька про те, що німий дух, як тільки вхопить його сина "кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев'яніє" (в.18) часто пояснювали, що опис хвороби хлопця виглядає більше подібним до епілепсії ніж до одержимості демоном, особливо беручи до уваги той факт, що такий стан триває з дитинства (в.21). Чи цей вірш справді ілюструє незнання медичного діагнозу? Очевидно, що в давнину не розуміли причин епілепсії, й без сумніву багато хто такі симптоми пояснював одержимістю. Однак немає причин думати, що епілепсія й одержимість демонами не могли збігатися в часі, чи, що одержимість демоном не могла виявлятися симптомами, подібними до епілептичних. Той факт, що хлопець відразу затрясся, як тільки побачив Ісуса (в.20), вказує саме на одержимість.
Вислів Ісуса "все можливо тому, хто вірує" (в.23), останніми роками дуже часто розуміють неправильно, оскільки дехто вірить, що він проголошує т. зв. Євангеліє успіху / процвітання (prosperity gospel, знане також як positive confession), чи як його іронічно називають "name-it-and-claim-it gospel". Важливо, однак, розуміти, що контекст уривку не говорить про здобуття майна. Основною темою, натомість, є питання віри, котра уможливлює звільнення та спасіння.
В деяких читачів через слова Ісуса "Німий та глухий душе" (в.25) часом складається враження, що Ісус описує демона як глухого та німого. Проте, текст виразно каже, що демон чув наказ Ісуса вийти з хлопця, й сильно закричав, залишаючи його. Таким чином демон сам не був глухий та німий, але спричинював глухоту та німоту в хлопця, а Ісус звертається до демона в такий спосіб, з огляду на те страждання, яке він приносив хлопцеві.
"Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою [та постом]" (9:29): чи Ісус має на увазі, що є різні види демонів, й деяких з поміж них важче вигнати ніж інших? Ісус може, й водночас не може, саме це мати на увазі. Можливо однак, що радше ніж існують різні види демонів, деякі є просто сильнішими від інших, й тому їх важче екзорцизмувати (заклинати й виганяти).
[та постом] (9:29) Брюс Метцгер (Bruce Metzger) відзначає, що в ранній Церкві був досить сильний наголос на пості, й слова “та постом” [kai nēsteia] є т. зв. глосою (заміткою на полях тексту Євангелія), яку знаходимо в більшості варіантів тексту, яка відтак стала присутня в деяких сучасних перекладах. Декотрі варіанти рукописів, однак, не мали цієї вставки (Олександрійський та Західний варіанти тексту – Alexandrian and the Western types of text). Подібний додаток було зроблено також в 1 Кор 7:15. Сучасні критичні видання Нового Завіту грецькою мовою (Nestle-Aland 28, The Greek New Testament: SBL Edition) не подають в тексті згадки про піст, однак згадують про неї в критичному апараті (місце, в якому згадані варіанти різночитань, вставок та опущень в наявних на сьогодні манускриптах).
Що хотів підкреслити євангелист Марко, розповідаючи нам про цей випадок з життя Ісуса? На мою думку, можна зупинитися принаймні на трьох важливих моментах.
По перше, як можна побачити зі слів в Мк 9:19, фундаментальною проблемою людей, що зустрічалися з Ісусом (опонентів Ісуса, духовно поневолених / пригноблених та навіть учнів) була їхня або слабка віра, або й цілковита невіра (пор. Мк 6:6; 9:23). Гіркі слова Ісуса (О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму?) відлунюють ехом проповіді старозавітних пророків (пор. Втор 32:5,20; Іс 6:11; Єр 5:21-22).
Другий важливий момент. У вв. 9:22б-24 бачимо, що батько просто шукає допомоги завдяки чудесній силі Ісуса: "Якщо можеш, поможи нам". Ісус поправляє слова батька, закликаючи його довіритися Богові, й той негайно ісповідує, що увірував, але водночас визнає свою духовну слабкість й закликає Ісуса створити в ньому серце, котре зможе вірити більш твердо та рішуче: "Вірю, поможи моєму невірству!"
І третє. У вв. 9:28-29 вирізняється запитання учнів: "Чому ми не могли його вигнати". Окрім браку розуміння (8:17-18,21; 9:5), учням бракує також здатності сповнити ту місію, котру поклав на них Ісус (6:7,13; 9:18). Іхня невдача (навіть провал) є нагодою для Ісуса, щоб заохотити їх до більшої молитви (пор. 4:10; 7:17; 10:10), маючи на увазі той факт, що більше часу та зусиль в молитві (а відтак і тіснішому товаристві з Богом) провадить до зростання у вірі (довіри до Нього).
В багатьох обставинах життя наша віра часто виявляється не менш слабкою. Як не дивно, але нерідко це трапляється з тими, котрі вважають, що входять в "тісніше коло учнів". У відповідь на таку поставу Ісус запрошує нас до молитви (котра є діалогом, й тому також важливо слухати Ісуса через Св. Писання) та проведення часу разом з Ним, щоб краще Його пізнати й відтак бути спроможним на більшу довіру до Нього. Покаянний Канон Св. Андрія Критського, який будемо молитися в середу п'ятого тижня Великого посту, є однією з прекрасних нагод до такої більшої молитви та глибших роздумів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
