Роздуми над Божим Словом на Великий Вівторок
Того часу Ісус, сівши за стіл зі своїми учнями, стривожився духом, та й засвідчив і сказав: «Воістину, воістину кажу вам, що один із вас видасть Мене!» Учні дивилися один на одного, не здогадуючись, про кого Він говорить. Один із учнів, якого любив Ісус, лежав на лоні Ісуса. Тож Симон-Петро кивнув йому, щоби запитав, хто це міг би бути, про кого Він говорить. Тож, коли той так припав до грудей Ісуса, каже Йому: «Господи, хто це?» Ісус відповів: «Це той, кому Я умочу шматочок хліба і дам».
Умочивши шматочок хліба, Він бере і дає Юді Іскаріотському, синові Симона. І тоді, після цього шматочка хліба, ввійшов у нього сатана. А Ісус сказав йому: «Що робиш, роби швидше!»
Ніхто ж з тих, хто був при столі, не зрозумів, до чого Він сказав це йому. Адже деякі подумали, що, оскільки в Юди була скринька на гроші, Ісус сказав йому: «Купи те, що потрібне нам на свято», або щоби дав щось бідним. Отже, взявши той шматочок хліба, він відразу вийшов. А була ніч.
А коли він вийшов, Ісус говорить: «Нині прославлений Син Людський, і Бог прославлений в Ньому. Якщо Бог прославлений в Ньому, то і Бог прославить Його в собі, — і негайно прославить Його! Діти, ще трохи Я з вами. Будете Мене шукати, і як Я казав юдеям, — куди Я іду, ви не можете прийти, — те й вам нині кажу».
Каже Йому Симон-Петро: «Господи, куди Ти йдеш?» Ісус йому відповів: «Куди Я іду, ти не можеш нині за Мною йти, але підеш пізніше».
Каже Йому Петро: «Господи, чому це я не можу нині піти за Тобою? Я душу свою за Тебе покладу».
Відповідає йому Ісус: «Душу свою за Мене покладеш? Воістину, воістину кажу тобі: не проспіває півень, як ти відречешся від Мене тричі».
По суті кожен зрадив Ісуса, втікши, розчинившись у натовпі, не признавшись до Нього. Кожен із Дванадцятьох. Ми радше шукаємо відповіді на це німе запитання: «Хто це?», назовні. Переглядаємося, дивимося одне на одного, ніби цим перегляданням кажемо: «Не я. Хтось інший». Але так насправді кожен є зрадником.
Запитати Бога може лиш той, хто лежить у Нього на грудях, хто є улюбленим учнем. Можливо, наша мовчанка з Богом — це знак наших відносин. Оригінал тексту використовує слово «лоно», грецькою «колпо», натякаючи, що бути улюбленим учнем Ісуса, це бути тим, кого Ісус народив, хто вийшов із Його лона. Цей мотив ми зустрічаємо у фрагменті Євангелія про Никодима. Він дивувався, як можна народитися з Духа. Чи можу сказати про себе, що я дитя народжене Ісусом? Як я розвиваюся? Скільки років цій духовній дитині? А може я завмерлий плід?
Знак зрадництва Юди мені дуже нагадує… знак Євхаристії. Там також Ісус вмочує шматочок хліба і дає його спожити негідникові — мені, тобі. Але результат інший. Ісус міг дати характерніший знак — вдарити Юду по щоці: «Ось зрадник». Або плеснути йому в обличчя вином: «Ось зрадник». Чи просто вказати пальцем: «Ось він». Чому Його знак так нагадує знак любові? А можливо тому, що Він любить навіть Юду. Знає, що після цього шматочка хліба Юда більше не зазнає любові — ні від людей, ні від самого себе. Знак прощання зі зрадником — це знак любові. Чи означає це, що Ісус подає цей знак щотижня мені, знаючи, що я також вийду в темряву своїх гріхів та слабкостей, щоби чинити зло: брехати, ошукувати, злословити, зневажати тощо? Чи згадав Юда перед своєю смертю цю руку, в якій був хліб, ці очі, в яких була любов? Чи для мене це достатня підстава приходити до Ісуса знову і знову в пошуках руки та очей, хліба й любові?
Коли Юда зникає, Ісус говорить про славу — Він прославився. Ісус п’ять разів згадує славу в одному реченні. Одначе треба згадати, що єврейська мова, якою розмовляв Ісус, передбачає одне слово для двох значень — «слава» і «тягар». Тобто в розумінні натхненної мови Вибраного народу слава насправді є тягарем, а от тягар може стати нашою славою. Найбільший тягар — Хрест — стає найбільшою Славою. Чи погодишся бути настільки прославленим? Чи залишаєш справжню славу заради тягаря?
фінансово.
Щиро дякуємо!
