«Також і сьогодні ми чуємо придушений і легковажений крик наших численних беззахисних братів і сестер, яких жорстоко вбивають за їхню віру в Христа або за етнічну приналежність: стинають голови, розпинають, палять живцем, — або ж примушують покинути свою землю».
Про це Папа Франциск говорив на початку урочистої Євхаристії, відправленої у сторіччя винищення турками півтора мільйони вірмен. На літургію до ватиканської базиліки 12 квітня 2015 р. прибули численні вірні вірмени католицького обряду як із самої Вірменії, так і з багатьох країн різних континентів, де присутня вірменська діаспора. Разом зі Святішим Отцем співслужив Глава Вірменської Католицької Церкви патріарх Нарсес Бедрос ХІХ із єпископатом та духовенством цієї Церкви; були присутні також глави двох Католикосатів Вірменської Апостольської Церкви Гарегін ІІ та Арам І. Урядову делегацію очолював Президент Вірменії Серж Сарґсян, а в її складі були, серед інших, Міністри культури, закордонних справ та з питань діаспори.
Згадуючи драму вірменського народу, Святіший Отець учергове нагадав, що нині триває «фрагментарна» Третя світова війна. «Ми щодня стаємо свідками відразливих злочинів, кривавої різні, безумства нищення», — говорив Папа, підкреслюючи, що також і сьогодні ми маємо справу «зі своєрідним геноцидом, викликаним загальною і повсюдною байдужістю, співпровинною мовчанкою Каїна, який каже: “Мене це не стосується”, “Хіба я сторож брата мого?”».
«Людство пережило в минулому столітті три великі нечувані трагедії: перша — загально визнана як “перший геноцид ХХ століття” (Йоан Павло ІІ і Гарегін ІІ, Спільна декларація, Ечміадзин, 27 вересня 2001 р.). Вона була скерована у ваш вірменський народ — перший християнський народ — разом із сирійцями-католиками і православними, ассирійцями, халдеями і греками. Було вбито єпископів, священиків, черниць, жінок, чоловіків літніх людей, ба навіть діти й безборонні хворі загинули, — сказав Папа. — Інші дві трагедії [ХХ століття], це ті, що скоєні нацизмом і сталінізмом. А в часи менш віддалені — масові винищення, такі як у Камбоджі, Руанді, Бурунді та в Боснії. Скидається на те, що людство неспроможне зупинити пролиття неповинної крові».
Святіший Отець сказав, що ентузіазм, який зродився від кінець ІІ Світової війни, тепер щоразу більше занепадає. «Здається, людська родина не хоче вчитися на власних помилках, скоєних за законом терору, — сказав Франциск. — Так діють також і сьогодні ті, хто намагається винищити собі подібних людей, із допомогою інших чи за спільного мовчання інших, які лиш приглядаються. Ми все ще не навчилися, що “війна це безумство, надаремна різня” (пор. гомілія в Редіпульї, 13 вересня 2014 р.).
Говорячи про драму вірменського народу, Франциск вказав, що приховування зла чи заперечування його стає згодою на те, щоби рани минулого постійно кривавили й залишалися не зціленими.
«Дорогі вірні вірменського обряду, сьогодні ми згадуємо з серцем, прошитим стражданням, але сповненим надії у Воскреслому Господі, соту річницю цієї трагічної події, цього безпрецедентного і скаженого винищення, якої жорстоко зазнали ваші предки, — сказав Святіший Отець. — Потрібно про них пам’ятати, це, зрештою, наш обов’язок, оскільки там, де не існує пам’яті, це означає, що зло робить так, що рана й надалі відкрита».
Коментуючи під час проповіді євангельську розповідь про те, як Ісус на восьмий день після воскресіння утвердив у вірі апостола Тому, дозволивши йому вкласти палець у свої рани, Святіший Отець зауважив, що сьогодні Христос запрошує всіх нас вчинити так само, щоби зцілити наше невірство. Адже в цих ранах «можемо побачити повноту таїнства Христа і Бога: Його страсті, Його земне життя, сповнене співчуття до найменших та хворих, Його втілення у лоні Марії».
«Перед обличчям трагічних подій людської історії, — зауважив Папа, — ми іноді почуваємося подавленими, запитуючи: чому? Людська злоба може відкрити у світі, немов провалля, великі порожнечі: порожнечі любові, порожнечі добра, порожнечі життя. Отож, запитуємо себе: як ми можемо заповнити ці провалля? Для нас це неможливо, лише Бог може заповнити ці порожнечі, яке зло відкриває у наших серцях та в нашій історії. Це Ісус, Бог, який став людиною і помер на хресті, заповнює безодню гріха безоднею свого милосердя».
Святіший Отець нагадав: святі навчали нас, що світ змінюється, «починаючи від навернення свого серця, а це відбувається завдяки Божому милосердю». Тому, споглядаючи на рани Воскреслого Ісуса, можемо співати разом із Церквою, що «Його милосердя — вічне».
Після Євхаристійного богослужіння Папа вручив предстоятелям Церков та Президентові Сарґсяну власноручно підписане Послання до вірменського народу.
За матеріалами: Radio Watykańskie, Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
